РОЗДІЛ ШОСТИЙ ЛЮБОВ

Вона злегка обернула голову й зустрілася поглядом із міс Марпл. Якась іскра проскочила між двома жінками, щось подібне до взаєморозуміння, але забарвленого подивом.

— А ви ні? — запитала міс Марпл.

— Ні, — сказала міс Темпл.

Цього разу взаєморозуміння остаточно встановилося між ними. Вони сиділи в приязній мовчанці. Потім Елізабет Темпл завела розмову про парки і про цей парк зокрема.

— Його спланував Голмен, — сказала вона, — чи то у 1800, чи то в 1798 році. Він помер молодим. Дуже шкода. Він був справжнім генієм.

— Це дуже сумно, коли хтось помирає молодим, — сказала міс Марпл.

— Я не впевнена, — відповіла Елізабет Темпл.

Вона сказала це якимсь дивним, замисленим голосом.

— Але ж вони втрачають так багато, — сказала міс Марпл. — Так багато цікавого.

— Зате вони уникають багатьох прикрих речей, — не погодилася з нею міс Темпл.

— Я вже стара, — сказала міс Марпл, — і весь досвід мого життя підказує мені, що рання смерть означає втрату багатьох цікавих переживань і досвіду.

— А я, — сказала міс Елізабет Темпл, — надто довго жила в середовищі молоді й тому дивлюся на життя як на завершений у собі період часу. Як сказав Томас Еліот: «Вік троянди й вік тиса тривають однакову мить».

— Я розумію, що ви маєте на увазі… незалежно від того, скільки життя триває, воно — повний досвід. Але хіба ви ніколи не відчували… — Вона на мить завагалася. — … що життя може бути неповним, коли воно уривається надто рано?

— Атож, ви маєте рацію.

Міс Марпл сказала, дивлячись на квіти неподалік від себе:

— Погляньте на оті чудові півонії. Як вони вишикувалися в лінію — такі горді й водночас такі прекрасно-тендітні.

Елізабет Темпл обернула до неї голову.

— Ви поїхали на цю екскурсію задля історичних будівель чи для того, щоб оглянути парки? — запитала вона.

— Думаю, що все ж таки задля історичних будівель, — відповіла міс Марпл. — Хоч мені й дуже подобаються парки, але будівлі — для мене завжди новий досвід. Мене хвилює їхня неоднаковість та їхня історія, чудові старі меблі й картини на стінах. — Вона додала: — Один мій добрий друг подарував мені цю екскурсію. І я дуже вдячна йому. Мені не довелося бачити у своєму житті багато великих і славетних палаців.

— Я вас розумію, — сказала міс Темпл.