Розділ «Зі збірки «Інший, той самий» (1964)»

Ніколи вже не взнаю я напевне,

який ти був насправді за життя.

Шляхи вигнання змушений пройти,

в суворій пісні залишився ти.

Буенос-Айрес

В тобі самому — на межі рівнини

і присмерку — я звик тебе шукати,

за ґратами, де давні аромати

вчуваються вербени та жасмину.

У пам'яті Палермо жив ти, в нетрях,

що так дбайливо завжди зберігали

історії про карти та кинджали,

і в позолоті молотків на дверях.

Колись давно я міг тебе на Півдні

відчути враз, на будь-якім подвір'ї,

і в тінях, що спадають в надвечір'ї

й повсюди розпливаються повільні.

В мені тепер ти — доля мандрівна,

тебе згасити здатна смерть одна.

Буенос-Айрес