Розділ «Зі збірки «Інший, той самий» (1964)»

відкрив для себе, повної знегод.

Безсонними ночами, наче хміль,

вбирав псалми й пісні Письма Святого,

і радістю душа бриніла в нього,

й відчув своїми долю цю та біль.

Його Ізраїль кликав. Серцем він

почув цей голос; так одної днини

почув пророк із-за кущів ожини

зненацька голос Бога з верховин.

Так будь зі мною, пам'ять величава

Кансіноса; все інше скаже слава.

До вина

У строфах бронзових Гомер подяку склав давно

тому, що серце звеселя, — тобі, п'янке вино.

Роки минали і віки, не стишуючи біг,

і з грецьких амфор перейшло ти у германський ріг.

З'явилось на зорі буття і на земній путі

давало людям ти снагу й вогонь у їх житті.

І завжди, де тече ріка людських ночей і днів,

струмить і твій потік, а з ним веселощі і спів.