Розділ «Зі збірки «Інший, той самий» (1964)»

Немов Євфрат, що споконвік пливе удалину,

так ти течеш через усю історію земну.

У кожнім келиху вина вражає нас проста

весь час метафора одна — червона кров Христа.

В рядках суфіста[29] запальних твій невгамовний шал:

ти в них троянда і рубін, і визивний кинджал.

Для інших — Лета, джерело сумного забуття,

ну, а для мене — радість ти братерського чуття.

Відкриєш, як Сезам, ночей давніших таїну,

ти — справжній дар; мов смолоскип,

                                             ведеш крізь млу страшну.

Ти і запеклої борні, й вершин кохання знак.

Тебе покличу я колись, вино. Хай буде так.

1964

I

Тебе залишили, і втратив чари світ.

Сад, місяць і прогулянки повільні

скінчилися для тебе, і віднині

у місяці ти бачитимеш слід

минулого, відбиток самоти.