Розділ «Зі збірки «Золото тигрів» (1972)»

Втрати

Де те життя, що я у плині літ

щасливо міг прожити чи невдало

і не прожив? Що в цьому світі мало

на шпагу обернутись чи на щит,

але не обернулось? Предок мій,

перс чи норвежець, де подівся з часом?

Де я не скористався дивним шансом

не сліпнути й забуть, хто я такий?

Де кітва й море? Де жадана мить

спокóю, що дарує селянину

погідна ніч за клопітливу днину

так, як література це велить.

Я думаю й про подругу тужливо,

яка ждала і досі жде, можливо.

Х. М.

Є вулиця одна, і дім один,

і певні двері, і дзвінок — я знаю,

там давній присмак втраченого раю: