Розділ «Зі збірки «Шал Буенос-Айреса» (1923)»

Південь[3]

На одному з твоїх подвір'їв дивитись

на прадавні зорі,

в сутінках сидіти на лаві й дивитись

на розсіяні ці лелітки —

моє невігластво не відає їхніх назв,

не вміє збирати їх у сузір'я —

і відчувати кругообіг води

в підземному джерелі,

пахощі жимолості й жасмину,

мовчання сплячого птаха,

склепіння портика та вологість —

може, все це і є поезія.

Троянди

Троянда,

нев'януча троянда, неоспівана мною,

троянда, що має вагу та запах,

троянда з чорного опівнічного саду,

троянда з кожного саду о кожній порі,