Розділ «Зі збірки «Зошит Сан-Мартіна» (1929)»

Ніч, коли на Півдні

 біля нього пильнували

Через чиюсь смерть —

загадку, вакантним ім'ям якої я володію

і реальність якої ми нездатні збагнути, —

до світання розчинені двері одного дому на Півдні,

невідомого дому — я його не побачу вдруге, —

та цієї ночі він чекає на мене,

запаливши безсонне світло в години сну,

виснажений неспаними ночами, інакший,

ретельний в своїй реальності.

Його безсоння тяжіє над мертвою дорогою,

над вулицями, простими, наче сни,

над безкінечністю ночі,

що не має інших ознак життя,

крім кількох тутешніх чоловіків біля зачиненої

                                                                         крамниці

та чийогось самотнього свисту.

Повільно, поринувши у чекання,