Розділ «Зі збірки «Творець» (1960)»

Британія з туману вирина,

і кінь, і днина слави та відваги.

Лягла правиця на руків'я шпаги.

Зеленими полями йде війна.

Вгамуйся, капітане, все одно

ні шал, ні лати не спасуть людину,

якій дано одну-єдину днину.

Скінчилась ця історія давно.

Ржа вкрила меч, що стрінеш ти грудьми,

приречений (так само, як і ми).

Старому поетові

Кастильським полем ти ідеш поволі

й не дивишся довкруг. З твоїх думок

не йде святий Іван, його рядок…

Заходить сонце ген на видноколі:

ковзнув по ньому погляд. Крізь полуду

глузливий місяць вже з'явивсь на світ

і так багрянцем закривавив схід,

мов це відбиток з дня Страшного суду.

Ти зводиш очі. І — хтозна-чому —