Розділ «Частина 2 Острови часу»

Гумбольдт розпалив невелике вогнище. Еліза опустилася навпочіпки поруч із ним, зігріваючи руки біля вогню. Чути було лише сюрчання коників і потріскування хмизу, що палав у багатті.

— Залишається сподіватися, що Оскару все ж таки вдалося приземлитися, й тепер він чекає на нас, — сказала Шарлотта. — Ми маємо розпочати пошуки.

Гумбольдт відклав убік гілку, якою ворушив багаття.

— І як ти собі уявляєш це? Вирушити світ за очі цією дикою саваною, де панує цілковита темрява? Ми навіть не знаємо, в якому напрямку його віднесло вітром. — Він похитав головою. — Ні, це не варіант.

— Але ж ми маємо щось робити, скажи! — Шарлотта до болю стиснула кулаки. — Не можемо ж ми просто сидіти й чекати?

Рука вченого лягла на плече дівчини. У тьмяному світлі багаття його обличчя здавалося скорботним і страшенно стомленим.

— Мені дуже шкода, — промовив він. — Якби ми могли щось зробити, я б не гаяв і секунди, повір мені. Я й досі бачу перед собою його обличчя й очі в ту хвилину. Я ніколи цього не забуду!

— А якщо його поранено, — не вгавала Шарлотта. — Лежить десь зовсім самотній і чекає допомоги. — Вона подивилася на Елізу, ніби шукаючи підтримки. — А що коли спробувати встановити з ним контакт? У тебе ж це завжди виходило. Ти б могла знайти його й передати коротке повідомлення.

Еліза скрушно похитала головою.

— Я вже пробувала. Нічого не виходить. Сама лише тиша.

Темношкіра жінка міцно стиснула свій амулет.

— А може, спробуєш іще раз?

— Ні. В деяких випадках зв’язок просто неможливо встановити. Це дар, що ним неможливо керувати за власним бажанням. Але надія все ж залишається. Рано чи пізно я його відшукаю. А зараз я відчуваю щось інше… — Гаїтянка заплющила очі. Її губи ворушилися, та з них не злітало ані звуку.

Шарлотта не зводила з неї очей.

— Що ти чуєш?

Досить довго Еліза мовчала, потім знову розплющила очі.

— Співи, — прошепотіла вона.

— Співи?

Еліза кивнула:

— Неначе хтось проводить вологим пальцем по краю кришталевого келиха. Сумна мелодія. Незвичайна і сповнена самотності. Чую її щоразу, коли заплющую очі.