TextBook — І що ж сталося потім?
— Щось страшне! — Гумбольдт витяг із своєї сумки з інструментами барометр. Стрілка коливалася біля нижньої поділки шкали. Він із недовірою постукав по корпусу і підніс прилад до вуха. — Дуже цікаво… — Приклавши до рота обидві долоні, він гукнув угору: — Оскаре!
Над фальшбортом з’явилася голова юнака:
— Слухаю?
— Ти бачиш щось незвичайне?
— А що саме я маю бачити?
— Ну, якісь там атмосферні явища. Особливо в тому боці, звідки дув вітер.
— Але ж він ущух!
— Ось саме це мене й непокоїть. Розглянься навколо як слід. Якщо помітиш щось незвичайне, доповідай.
— Гаразд.
Шарлотта спохмурніла:
— Я не розумію…
Цієї миті з палуби «Пачакутека» почувся вигук. Оскар указував на схід:
— Там… он воно!
Голови тих, хто вже встиг спуститися на землю обернулися в тому напрямку.
— Що? — гукнув Гумбольдт. — Що ти бачиш?
— Я… я не знаю… це важко описати… Дуже страшно!
Шарлотта подивилася на схід. Обрій світився похмурими барвами. Верхня межа хмар раптом почала набувати вугільно-чорного відтінку. А там, де хмари закінчувалися, небо було тьмяного зеленкувато-бірюзового кольору, який дедалі темнішав, наближаючись до забарвлення на обрії.
Дівчина прислухалася.
Це їй здалося, чи насправді вона почула віддалений гуркіт грому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скляне прокляття» автора Тімайєр Томас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Острови часу“ на сторінці 18. Приємного читання.