Розділ «Частина 2 Острови часу»

Пеппер усміхнувся.

— Так, історія справді вражаюча. І чудово підходить для книги.

— Я радий, що вона вам сподобалася.

— А що, ви і справді в це вірите?

Уїлсон здивовано скинув угору брови.

— А чому б і ні? В Африці сила-силенна легенд, та жодна з них не прожила стільки століть. Французькі геодезисти, схоже, дійшли тієї ж самої думки, якщо записали цю історію й надіслали записи до Парижа. — Уїлсон заклав руки в кишені штанів і випнув широкі груди. — Нам належить отримати відповіді на ряд запитань. По-перше, чи справді існує метеорит або інший космічний об’єкт, і якщо це так, то чому відсутній кратер від його падіння? По-друге, хто такі теллем і навіщо вони перенесли камінь? — Очільник експедиції зробив паузу, і його сріблясте сліпе око допитливо втупилося в усіх, хто зібрався в каюті. — Особисто я не вірю в байки про привиди, але цілком упевнений, що теллем виявили щось цілком незвичайне. Беззаперечним є лиш одне — ми вийшли на полювання на найзагадковіший метеорит, який будь-коли падав на поверхню нашої планети. Залишається лише сподіватися, що він так само лежить у Заборонному місті й чекає на нас там.

Запанувала тиша. Напевне, всі подумки підраховували, скільки може коштувати така знахідка. Не кажучи вже про ту славу й визнання, які чекають на людей, які здійснили це епохальне вікриття.

Єдиним, хто не мріяв ні про славу, ні про гроші, виявився Макс Пеппер.

— Я маю ще одне запитання, сер.

Уїлсон ледь помітно усміхнувся.

— І яке саме?

— Як так вийшло, що французи втратили ці найцінніші документи? І чому вони не відрядили туди власну експедицію? Адже нагір’я Бандіагара частково розташовується на території їхньої колонії — Французького Судану.

— На що ви натякаєте?

Макс знизав плечима.

— Я просто реально дивлюся на речі й дивуюся. Адже документи протягом багатьох років перебували у французів. Чому вони віддали їх вам?

Погляд Уїлсона став жорстким і непроникним:

— Мені не подобається це запитання. Чи не хочете ви сказати, що я викрав ці документи?

— Звісно, що ні. Я…

— Збирайте інформацію, це ваша професія, але позбавте мене від цих дурних підозр. Факт залишається фактом: ми тут, а французи — ні. Решта значення не має. Від вас вимагається одне: документально фіксувати всі етапи діяльності експедиції й супроводжувати ваші репортажі якомога ефектнішими малюнками й фотографіями. Цей звіт призначається для любителів читати про пригоди, а не для міністерства закордонних справ Франції. Якщо ви бачите своє завдання інакше, то ви й ваш колега можете пересісти в Дакарі на корабель, що повертається до Європи.

Макс закашлявся. Такої жорсткої реакції на свої слова він аж ніяк не чекав. Ніби встромив руку просто в розбурханий вулик.