Розділ «Частина друга»

Прочитавши цей твір графові й графині д’Егмон, князю Піньятеллі, маркізі де Мем та маркізу де Жюнньє, я додав:

«Я розповів правду. Той, кому відомі факти, що суперечать розказаному, хай навіть буцімто тисячу разів підтверджені, мусить знати, що йому відомі тільки брехня і наклеп. І якщо він не захоче перевірити і з’ясувати їх разом зі мною, поки я живий, отже, він не любить ані правди, ані справедливості.

Щодо мене, то я готовий заявити привселюдно і без страху: кожен, хто, навіть не прочитавши моїх творів, ознайомиться з моєю вдачею, характером, способом життя, моїми схильностями, задоволеннями, звичками і потім зможе повірити, що я людина нечесна, той і сам гідний шибениці».

Так я закінчив своє читання, і всі мовчали. Лише пані д’Егмон здалася мені схвильованою. Вона помітно здригнулася, але відразу ж опанувала себе і далі справляла мовчанку, як і всі присутні. Такий був результат мого читання і заяви.