TextBook Він спрямував на неї чистий погляд отих своїх зелених очей. Брови у нього були поголені.
– Я хочу попросити пробачення, – сказав він тихо і спокійно. – І ще я хочу віддати вам оце. Для Центру.
– Що це? – запитала вона і подивилась на портфель, що він тримав перед нею.
– На оті будівельні роботи, що ви не можете собі дозволити. Чи на якусь частину з них принаймні…
– Ні!
Вона озирнулась і притишила голос.
– Ти в здоровому глузді? Ти думаєш, я візьму твої криваві гроші? Ти вбиваєш людей. Ті сережки, що ти намагався мені подарувати…
Марта ковтнула і люто трусонула головою, відчуваючи, як скупі сльози гніву бризнули їй з очей.
– …вони були з… убитої жінки.
– Але…
– Іди геть!
Він кивнув. Спустився на одну сходинку.
– Чому ти не повідомила поліції про мене?
– А хто сказав, що ні?
– Марто, чому ні?
Вона переступила з ноги на ногу. Почула, як у їдальні різко відсувається стілець.
– Може, я від тебе хотіла почути, навіщо ти вбив тих людей!
– Якби я сказав, це щось змінило б?
– Не знаю. А що, ні?
Він стенув плечима.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Ю Несбьо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 25. Приємного читання.