– Він тільки стенув плечима, мовляв, не знає.
– То він збрехав?
– Так. І він похитав головою, коли я запитав його, чи знає він про втечу Сонні Лофтуса з в’язниці.
– Чи не занадто спрощений підхід?
– Так, але Фредрік – звичайний собі чоловічок; хіба що таблицю множення свого часу вивчив ліпше за інших. Слухай, я маю для тебе завдання. Хочу, щоб ти проглянула матеріали з усіх судимостей Сонні Лофтуса. Перевір, чи були інші підозрювані в кожному конкретному випадку.
– Чудово, – кивнула Карі Адель, – я саме ламала собі голову, чим би зайнятись на ці вихідні.
Симон усміхнувся.
– Ота справа про великі інвестиції в нерухомість, – спитала Карі, – про що там ішлося?
– Про шахрайство, – відповів Симон. – Ухилення від сплати податків, серйозні гроші, серйозні імена. Залежно від обставин, справа могла зачепити видних бізнесменів, а так само політиків, і скидалось також, що вона могла вивести нас на самого лялькаря.
– Хто ним був?
– Твілінґен.
Карі здригнулася.
– «Близнюки»… Химерне прізвисько для однієї особи.
– Не таке химерне, як історія, що за ним стоїть.
– А ти знаєш справжнє ім’я Твілінґена?
Симон похитав головою.
– Він називався кількома різними. Імен так багато, що справжнє годі відшукати. Коли я починав у відділі боротьби з економічною злочинністю, я був настільки наївним, що думав, буцімто найбільша риба завжди найпомітніша. Правда ж полягає в тому, що значущість цих людей обернено пропорційна їх видимості. Твілінґен вислизнув від мене в черговий раз. Через брехню Фредріка.
– Ти гадаєш, Фредрік Ансґар міг бути «кротом»?
Симон енергійно покрутив головою.
– Коли «кріт» почав свою діяльність, Фредрік навіть ще не працював у поліції. Я гадаю, він був на тому етапі звичайним пішаком, але ясно, що зумів би накоїти чимало лиха, якби йому дозволили піднятись кар’єрними сходами. Тому я зупинив його.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Ю Несбьо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 36. Приємного читання.