Розділ сьомий

— А це що таке? — спитав я Емму. — Ви готуєте виставу?

— Невдовзі побачиш, — відказала вона.

— А хто в ній гратиме?

— Сам побачиш.

— А про що ця вистава?

Замість відповіді Емма мене вщипнула.

Свиснув свисток, і всі кинулися займати місця в ряду складаних стільців, виставлених напроти сцени. Тільки-но ми з Еммою всіслися, як підняли завісу. За нею всі побачили солом’яний бриль, який наче висів у повітрі над костюмом у червоно-білу смужечку. Я збагнув, що то Мілард, лише тоді, коли почув його голос.

— Пані та панове! — радісно вигукнув він. — Мені надзвичайно приємно представити ще не бачену в історії виставу! Вона відзначається неперевершеною сміливістю, новизною і таким довершеним мистецтвом магії, що ви просто очам своїм не повірите! Шановна добропорядна публіка! Представляю вам виставу «Пані Сапсан та її дивні діти»!

Публіка вибухнула гучними оплесками. Мілард шанобливо торкнувся вершечка свого капелюха.

— А тепер я продемонструю вам наш перший ілюзіон. Пані Сапсан власною персоною! — Мілард пірнув за куліси і за мить з’явився з накидкою в одній руці та сапсаном — у другій. Він кивнув оркестру, і той з присвистом та хрипінням зацигикав якусь бравурну мелодію.

Емма штовхнула мене ліктем.

— Дивись уважно, що буде, — прошепотіла вона.

Мілард поставив сокола на сцену, зняв з руки накидку і звісив її униз, затуливши птаха від публіки. А потім почав зворотний відлік:

— Три, два, один!

При слові «один» я почув вже знайоме лопотіння крил і за мить побачив голову пані Сапсан — її людська голова вигулькнула над покривалом під шалені оплески публіки. Її волосся було скуйовджене, і над покривалом виднілася лише її голова та плечі: напевне під покривалом вона була оголеною. Вочевидь, коли ти перетворюєшся на птаха, одіж стає зайвою, бо заважає польоту. Взявши покривало за краї, директорка цнотливо загорнулася у нього.

— Пане Портмане! — сказала вона, дивлячись на мене зі сцени. — Я така рада, що ви повернулися. З цією маленькою виставою ми колись, у спокійніші дні, їздили в турне по континенту. Сподіваюся, для вас вона стане повчальною.

І після цих слів пані Сапсан театрально й величаво покинула сцену і подалася до будинку, щоби вдягнутися.

Один за одним діти виходили на сцену, і кожен — з власним номером. Знявши свій смокінг і, таким чином, ставши повністю невидимим, Мілард жонглював скляними пляшками. Оливія зняла свої свинцеві черевики і виконувала на брусах вправи, непідвладні дії земного тяжіння. Емма творила вогонь, ковтала його, а потім вивергала, наче той дракон, ані разу не обпікшись. Я захоплено аплодував так, що у мене аж долоні почервоніли.

Коли Емма повернулася, я в неї спитав:

— Нічого не розумію. Ви що — отак і виступали перед людьми?