Розділ дев’ятий

Клер та Оливія розплакалися і позатуляли рученятами обличчя.

Горацій став біля них на коліно і заспокійливим голосом сказав:

— Тихше, тихше. Не звертайте уваги на ту дурню, якою Єнох забиває вам голови. Всім відомо, що порожняки найбільше полюбляють молодь. Саме тому вони й відпустили подругу пані Сапсан. Бо вона на смак — як стара макуха!

Оливія зиркнула крізь пальчики на Горація.

— А які на смак дітлахи?

— Як суниці, — невимушено-діловито відповів Горацій.

І дівчатка знову перелякано заголосили.

— Дай їм спокій, йолопе! — скрикнув Г’ю, і Горацій, переслідуваний ескадрильєю бджіл, з вереском кинувся навтьоки по коридору.

— Що тут відбувається? — почувся з вітальні голос пані Сапсан. — Кого це я чую? Це ви, пане Епістон? А де панна Блюм та пан Портман?

Емма зіщулилася і знервовано зиркнула на Г’ю.

— Вона знає?

— Коли пані Сапсан дізналася, що вас немає, вона мало не сказилася. Думала, що вас викрали порожняки або витвори.

Емма похитала головою, але нам не залишалося нічого іншого, як повинитися за своє зухвальство. Фіона злегка кивнула нам, наче бажаючи удачі, — і ми увійшли до вітальні.

Єдиним джерелом світла в кімнаті був вогонь у каміні, який кидав на стіни тремтливі тіні. Бронвін стривожено метушилася біля старої жінки, яка гойдалася, напівпритомна, у кріслі, мов мумія, загорнута в ковдру. На софі сиділа пані Сапсан і годувала жінку з ложечки якоюсь темною рідиною.

Емма, побачивши обличчя гості, завмерла, як вкопана.

— О, Господи, — вирвалося у неї. — Та це ж пані Шилодзьобка!

Тоді і я упізнав її — за фотографією, яку мені показувала пані Сапсан: там вона була ще маленькою дівчинкою, яка щойно прибула навчатися до пані Шилодзьобки. На тому фото її наставниця була бадьорою та рішучою, але тепер вона здавалася слабкою і немічною.

Поки ми стояли й дивилися, пані Сапсан піднесла до вуст пані Шилодзьобки срібну фляжку, перехилила її, і старша імбрина ненадовго пожвавішала, розплющила очі й подалася вперед. Але невдовзі її обличчя знову осунулося, і вона охляло відкинулася на спинку крісла.

— Панно Брантлі, — сказала директорка, звертаючись до Бронвін. — Підіть приготуйте для пані Шилодзьобки лікарську кушетку, а потім принесіть пляшку кокаїнової настоянки та ще одну флягу бренді.

Бронвін швидко вирушила виконувати наказ і, проходячи повз мене та Емму, похмуро кивнула нам.