Мені захотілося сказати йому. Мені захотілося йому все пояснити, захотілося, щоби він відповів мені, що зрозумів мене, і дав мені якусь цінну батьківську пораду. В ту мить мені захотілося, щоби все повернулося до того стану, який існував до нашого приїзду на острів, до того, як я знайшов отого листа від пані Сапсан, до того часу, коли я був більш-менш нормальним, хоча й трохи дивакуватим провінційним хлопцем з багатої сім’ї. Та натомість я трохи посидів із батьком, теревенячи про те й про се, намагаючись при цьому пригадати, яким було моє життя в ту незбагненно далеку добу (майже чотири тижні тому), й уявити, яким воно буде ще через чотири тижні, — але не зміг. Урешті-решт скінчилося й те ніщо, про яке ми говорили, я вибачився, підвівся і пішов нагору, щоби побути на самоті.
Розділ десятий
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дім дивних дітей» автора Ренсом Ріґґз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятий“ на сторінці 11. Приємного читання.