Слуги правосуддя

- Через тисячу років, лейтенант, нічого з того, що вас хвилює, не матиме ніякого значення. Навіть не для вас, - ви будете мертвим. Як і я, і ніхто з живих не знатиме, де наші могили. Можливо, лише можливо, що десь пам’ятатимуть наші імена. Швидше за все вони будуть згадані у мемуарах, які ніхто ніколи не читає. У мене немає ніяких підстав вважати, що ми будемо увічнені в якомусь меморіалі після нашої смерті. А тоді пройде ще тисяча років, і ще, і ще, до кінця всесвіту. Подумайте про всі прикрощі, трагедії і тріумфи, поховані у вічності, за мільйони років. Про людей, які жили колись. І стали прахом.

Екалу сковтнув.

- Я запам’ятаю, сер, що якщо коли-небудь відчуватиму щось подібне, ви знаєте, як мене підбадьорити.

Я посміхнувся.

- Смисл у тому, що немає ніякого смислу. Лише право вибору.

- Ми не завжди можемо вибирати, чи не так? - обережно заперечив він. - Ви зробили вибір, але ви особливий випадок. Усі на цьому кораблі збираються битися разом з вами. - Він глянув на свою тарілку, розважливо, коротко, але я бачив, що він справді не хоче їсти.

Я сказав,

- Це не повинно виглядати як кінець. Як ви сказали, часто вибору взагалі немає. Інколи вибір зводиться до того, де поставити ногу, інакше можна померти. Якщо ми втратимо цей кидок, якщо ми втратимо наші життя в найближчому майбутньому, то так, навчання і просування по службі виглядає безглуздою затією. Але хто знає? Можливо, фортуна буде сприяти нам. І якщо, в кінцевому рахунку, у мене буде те, що я хочу, Айзек-системі буде потрібен захист. І мені будуть потрібні хороші офіцери.

- І які шанси, що фортуна буде на нашому боці, сер, якщо можна про це запитати? Лейтенант Тісарват має план, я знаю про нього, сер, але це… - Він відмахнувся від слова, яке збирався використати для описання, - ніякого права на помилку або випадковість. І забагато можливостей, що все може піти жахливо неправильно.

- Коли ви робите щось на зразок цього, - сказав я, - шанси не мають ніякого значення. Ви не повинні думати про шанси взагалі. Ви повинні знати, як зробити те, що намагаєтеся зробити. І тоді просто йти до цілі. Що відбувається далі, - я зробив жест, ніби підкидав монету, - залежить від того, що ви зможете контролювати.

- Далі буде як завгодно Амаат, - сказав Екалу. Благочестива банальність. - Іноді зручно думати, що наміри Богів управляють усім. - Він зітхнув. - А іноді ні.

- Це правда, - погодився я. - А тим часом будемо насолоджуватися нашим сніданком. - і взяв шматок риби. - Риба дуже смачна. І поговоримо про Амаат Першу, і інших лідерів десяток, хто, як ви думаєте, може бути офіцером.

***

Зайшовши у медвідсік після сніданку, я застав медика у її крихітній офісній кабінці. Я опустився в крісло, і приклав милиці до стіни.

- Ви казали щось про протез.

- Він ще не готовий, - сказала вона. Зосередившись. Насупившись. Ніби зібралася ігнорувати мої подальші питання.

- Його повинні були виготовити до цього часу, - сказав я.

- Це складний механізм. Він повинен бути в змозі компенсувати ріст нової ноги.

- Ви хочете бути впевнені, що я не зможу залишити Сейварден і її Амаат і перейти на станцію самостійно. - Ми були в підпросторі, за два дні польоту до Айзек-системи.

Медик вирішила познущатися.