Слуги правосуддя

- Ні, - зізнався я. - Гадаю що я можу дозволити називати себе будь-яким займенником, якщо так буде доцільно. Але я повинен визнати, що буду ображений, якщо хтось з моєї команди звернеться до мене так. Головним чином тому, що я знаю, що вони не думають про це як про образу.

Сфена узяла пиріжок. Відкусила. Пожувала. Ковтнула чаю. І сказала,

- Я насправді ніколи не думала про це до цього часу, кузен. Але чи знаєте ви, що насправді викликає спротив? - Я показав їй, щоб вона говорила далі, маючи повний рот чаю і пиріжка. Сфена продовжила, - чути, що ви називаєте себе Радч-ай. Кажете на все, - вона обвела рукою навколо, - це Радч.

Я проковтнув їжу.

- Припускаю що не маю права звинувачувати вас, - сказав я. - Можете сказати мені, де ви знаходитеся, кузина?

- Просто через стіл від вас, кузен. - безпристрасно, як завжди, сказала вона, але я подумав, що побачив сліди веселощів.

- Я не міг не помітити, що коли ми були в Привид-системі, і Мак запитав, де ви, ви відповіли, що всередині корабля. Ви не можете говорити з Маком безпосередньо. - І в результаті ми досі не знаємо, як далеко ви знаходилися, або навіть вгадати вашу позицію.

Сфена посміхнулася.

- Зробите мені послугу, кузен? Дозволите мені піти на станцію з лейтенантом Сейварден?

- Навіщо?

- Я не буду затримувати вас, обіцяю. Я просто хочу мати можливість зімкнути свої руки навколо горла узурпатора і задушити її. - (Війна, від якої вона втекла три тисячі років тому, була вагомішим аргументом не тільки над політикою Анаандера по розширенню Радч-ай, але і над його легітимністю як владою у будь-якому виді. Або вона так це розуміла, - все це сталося за тисячу років до мого народження). - Або, якщо це буде незручно і забере багато часу, я буду щаслива рознести їй в голову пострілом. До тих пір, як вона взнає, хто це зробив. Я розумію, що це марно і не полегшить життя іншим, з огляду на те, ким вона є. Але я хочу зробити цю погану річ. Я мріяла про це протягом трьох тисяч років. - Я не відповів. - Зрозуміло, ви не довіряєте мені. Ну, я вважаю, що теж не довіряла би, будучи на вашому місці.

До кімнати увійшла Перекладач Зейт.

- Сфена! Я думала і здогадалася, дозвольте мені показати вам! Привіт, флот-капітан! Вам теж сподобається. - Вона взяла тацю з пиріжками з прилавку, і поставила її на середину столу. - Це пиріжки.

- Вони, - погодилася Сфена. Перекладач подивилася на мене для підтвердження, і я виказав згоду.

- Кожен з них! Всі пиріжки! - Повністю в захваті від якоїсь думки, вона висипала пиріжки з таці і на стіл, і зробила з них дві купки. - Зараз ці, - сказала вона, вказуючи на дещо більшу купу пиріжків з корицею і фруктами, і ці, - вона вказала на меншу купку, - неодинакові. Ви бачите? Вони були одинакові, але тепер вони різні. І подивіться. Ви можете подумати, я знаю, бо я про це думала, що вони можуть відрізнятися через плоди всередині. Там можуть бути не-фрукти, ну, ви знаєте, в залежності від обставин. Але подивіться на це! - Вона зруйнувала купки, одну і другу, у хаотичний овал. - Тепер я зроблю лінію. Я просто уявлю собі її! - Вона нахилилася, поклала свою руку збоку овалу, і відсунулала кілька пиріжків убік. - Зараз ця, - вона вказала на одну сторону, - відрізняється від цієї. - Вона вказала на іншу. - Але деякі з них мають фрукти, а деякі не мають. Вони були різними, але тепер вони одинакові з однієї сторони. І з іншої сторони лінії теж. А тепер… - Вона простягла руку і взяла камінець з ігрового поля.

- Ніякого обману, перекладач, - сказала Сфена. Спокійним і приємним голосом.

- Я потім покладу його назад, - сказала Перекладач Зейт, і поклала камінець серед пиріжків. - Вони відрізняються, як ми довели, коли ми розділяємо їх, але тепер вони разом і повинні бути однакові.

- Я підозрюю, що камінець не такий добрий на смак, як пиріжок, - сказала Сфена.

- Це питання смаку, - сказала Перекладач Зейт, ледь-ледь манірно. - Крім того, зараз це пиріжки. - Вона насупилася. - Чи є камінець тепер пиріжком?

- Не думаю, Перекладач, - сказав я. - Не в будь-якому випадку. - Я обережно підвівся.