Слуги правосуддя

- Перепрошую, але мені це не здається доречним.

- Тому що я з вашого оточення, - вказав я, мій тон був більш ніж холодним, - і це цілком вкладається у принципи вашого життєвого досвіду. - Сейварден роблено розсміялася.

- Перепрошую, але ви… - Вона зупинилася. Замовкла. Я побачив, що удар попав у ціль.

- Нічого нового, - сказав я. Я не думав, що вона почула мене, хоча. Кров кинулась у її обличчя, вона хотіла втекти, але, звичайно, не було такого місця, куди вона могла втекти від себе. - Ви завжди очікували, що хтось нижчий за вас буде чутливим до ваших емоційних потреб. Ви навіть зараз сподіваєтеся, що я скажу щось, щоб ви могли почувати себе краще. Ви були дуже злі на Екалу, коли він не витримав і зробив вам зауваження. - Вона мовчала. Просто неглибоко дихала, ніби боялася, що глибокий вдих може їй пошкодити. - Вам дійсно стало краще, але ви все одно ще занадто експансивні.

- Зі мною все буде в порядку, - сказала вона, ніби це логічно випливало з того, що я тільки що сказав. - Мені потрібно у спортзал.

- Все в порядку, - сказав я, і не кажучи ні слова, вона повернулась і вийшла.

11

Через годину я повернувся разом з медиком з запланованої прогулянки вниз по коридору і назад, і побачив, що Сейварден, з ще вологим волоссям після душу, риється в шафі, де були наші похідні чайні сервізи. Кальр П’ята, яка слідувала за мною, побачивши, що Сейварден робить, відчула приплив ревнощів і образи.

- Лейтенант, - сказала П’ята, спостерігаючи, як я сідаю на ліжко, - вони з іншого боку.

Сейварден роздратовано зашипіла. Потім вийняла мій старий емальований чайник і дві чашки, трохи потерті. Почалося приготування чаю, поки П’ята возилася з подушками навколо мене, а потім, коли кожна з них, на її думку, була саме там, де повинна бути, вона облишила це заняття.

Невдовзі Сейварден принесла дві чашки чаю, і сіла поруч зі мною на ліжку.

- Знаєте, - сказала вона після того, як ми зробили по ковтку, - З цього чайника чай має інший смак.

- Він з-за меж Радч, - сказав я, - його зроблено для іншого сорту чаю.

Я бачив, що вона стримує своє дихання, ретельно його контролюючи. Після деякої паузи вона сказала,

- Брек, ви коли-небудь хотіли залишити мене там, де знайшли?

- Ні, хіба на деякий час, - відповів я, досить правдиво.

А потім, ще через кілька вдихів,

- Екалу схожий на лейтенанта Аун?

Я на мить задався питанням, чому вона задає таке питання. І згадав, що Сейварден лежала у мене в ліжку в медичному відсіку, коли я сказав Маку, що Екалу виглядав би досить екстравагантним капітаном, якби я був кораблем.

- Не дуже. Але яке це має значення, навіть якщо б це було так?