Слуги правосуддя

- Ви? - Вона, здавалося, не знала, як відчувати себе при цьому, дивне поєднання полегшення і розчарування.

- Так, - з Баснаайд і Уран на борту я міг би це зробити. - Згода - сказав я, - зробіть все що потрібно для встановлення зв’язку.

- Уже зроблено, сер. - Хвилювання. Гордість. Страх. І зневага до себе. - Мені не потрібно нічого, я можу зробити це прямо звідси. Якщо взагалі вдасться це зробити. Однак потрібна допомога Корабля. Якщо я ще маю імплант, корабель може допомогти мені.

Якщо я не видалив імплант зв’язку разом з тими, що перетворювали її в клона Анаандера Міанаї, вона мала на увазі.

- Добре. Тоді я хочу, щоб ви, Екалу і Амаат Перша зустрілися зі мною через п’ятнадцять хвилин, і ви зможете викласти свій план. - Тоді, звертаючись більше до корабля і медика, ніж до Тісарват, я заявив, - я повертаюсь до моєї власної каюти. - Будь то на милицях, або поповзом, або мене перенесуть Кальр, - несуттєво.

У моїй каюті була Сфена, вона стояла біля ніші в стіні, дивлячись на фрагменти сервізу з золота і скла для приготування чаю, розкладені на верхні поличці. Я зумів цього разу використати милиці, і мені вдалося переміщатися принаймні частково користуючись власною силою, хоча я не зробив би цього без П’ятої і Дванадцятої. Сфена глянула на нас, коли ми прийшли. Кивнула П’ятій, і сказала мені,

- Кузен.

- Кузина, - привітався я, і з підтримкою П’ятої мені вдалося потрапити на диван. - Як це виглядає? - Запитав я, обвівши рукою п’ять подушок, розміщених навколо мене. - Чайний набір, я маю на увазі. - Надавши голосу деякого сарказму.

- Ви зіпсували мені все задоволення, кузен, - м’яко сказала Сфена, далі розглядаючи гру кольорового скла на поличці. - І я взагалі не впевнена, що його можна буде повернути в будь-якому сенсі. - Вона злегка посунулася, коли П’ята підійшла до ніші, щоб взяти чашки для чаю.

- Мені шкода, - сказав я, і відкинувся на подушки, завбачливо принесені П’ятою.

- Ну що ж, - відповіла сфена, як і раніше не дивлячись на мене, - Це всього лише чайний набір. І я продала його, хоч і знала, що капітан Хентіс дурепа. Інакше вона не хотіла мати зі мною справи. - Сфена і П’ята поводилися дивно по компанійськи, стоячи пліч-о-пліч перед нішею. Сфена відірвала погляд від уламків в коробці, а потім закрила кришку і засунула коробку у нішу. Взяла дві трояндові скляні чаші з чаєм, і підійшла, щоб сісти поруч зі мною на дивані.

- Ви повинні бути більш обережним, кузен. Якщо не хочете збирати себе по шматочках.

- І ви ще кажете, що я зіпсував вам настрій. - я взяв одну з чашок. Відпив.

- Я дійсно не маю причин бути задоволеною, - сказала Сфена, досить рівно, але, звичайно, це була незворушність анкіларі. - Не люблю бути відрізаною від свого корабля, як зараз. - Інформація могла подорожувати тільки через звичайні міжсистемні ворота, коли ті були відкриті. Ми були ізольовані в нашому власному крихітному об’ємі реального простору, і вона не могла зв’язатися з рештою самої себе, - з кораблем, який переховувався в Привид-системі. - Це неприємно, - знати, що інша твоя частина знаходиться десь далеко.

- Так, - я погодився, і зробив ще один ковток чаю. - Як проходить ваша гра з Перекладачем? - Сфена і Перекладач Зейт проводили останні два дні в кімнаті для розваг, граючи в ту ж гру. Або, принаймні, почали з стандартних кульок. До теперішнього часу у грі почали брали участь коржі у формі риби, фрагменти двох порожніх шкаралуп і стара надбита чашка для чаю, яку колись скинули на підлогу. Вони, здавалося, були захоплені процесом гри.

- Гра йде досить добре, - відповіла Сфена, і надпила зі своєї чашки. - Вона на два яйця попереду мене, але я отримала більше козирів. - ще один ковток чаю. - У грі, я маю на увазі. Поза грою у мене їх, ймовірно, ще більше. Я не цікавилася, що знаходиться всередині Перекладача, тепер я думаю про це. Або про те, що там міг бути її багаж.

- Я б не радив цим цікавитися. - П’ята закінчила прибирати на прилавку і вийшла з кімнати. Я міг би потягнутися і з’ясувати, у кого вона була на побігеньках, але не захотів. - Чи багато інформації проходить через ворота до Привид-системи?

- Немало, - відповіла сфена. - Я отримую офіційну пошту, звичайно. Оголошення. Цензуровані новини, і всі популярні громадські канали. Моїми улюбленими є серіали про блукаючі кораблі, що зійшли з розуму. - Сарказм, звичайно, хоча ніяких його слідів у голосі Сфени не було. - Ви не хочете пропустити останню серію, - сказав я. - Про схиблений корабель, який викрадає нічим не примітну офіціантку, тому що він думає, що вона його давно померлий капітан. Пригоди і весело, поки не починаєш брати близько до серця непорозуміння між ними.

- Мені буде шкода, якщо я пропущу її, - відповіла Сфена, знову рівномірним голосом.

- Там ще були хороші пісні.