Слуги правосуддя

Сейварден лежала розслаблено і нерухомо поруч зі мною, майже не дихаючи, з закритими, як і раніше, очима. Вона ніби не реагувала взагалі.

- Сейварден не любить мене, - заперечив я. - Вона вдячна, що я врятував їй життя, і в значній мірі я єдиний, хто пов’язує її з минулим.

- Це невірно, - сказала Сейварден, як і раніше спокійно. - Добре, все в порядку, в цьому є трохи правди.

- Це працює в обох напрямках, - зауважила чи то П’ята, чи Корабель, я не був впевнений. - І ви не звикли, щоб вас любили. Ви звикли до людей, приєднаних до вас. Або які вдають, що люблять вас, тому що залежні від вас. І не люблять насправді. Так що я думаю, що вам не приходило в голову, що хтось справді може вас любити.

- Ох, - сказав я. Сейварден тепла і тиха лежала поруч зі мною, хоча твердий край коригуючого бандажу на моїй руці тиснув в її оголене плече. Не боляче, звичайно, лише трохи дискомфортно, це не могло порушити її наркотично стабілізований настрій, але я трохи змістився, подумав, як відчуває себе Сейварден і посунувся ще. П’ята насупилася, що було фактично відображенням її настрою, вона хвилювалася через збентеження і роздратування. Вона не спала всю останню добу або близько того. Корабель знову почав показувати мені дані, які я запросив, досить багато. У коридорі Медик йшла сюди з ліками для мене, остаточно визначаючись і з побоюванням. Кальр Дванадцята, зайшовши в двері, щоб звільнити місце для медика, пропонувала Кальр сьомій, щоб вони умовили четверо або п’ятеро своїх товаришів-кальр стояти у коридорі біля моєї кімнати і співати що-небудь. Думка про те, щоб співати самій, була для неї надто принизлива…

- Сер, - сказала П’ята. Дійсно П’ята, а не хто-небудь інший, зрозумів я. - Ви плачете?

Безпорадний, я не міг зупинити потік сліз, тому зобразив невеличкі, гикаючі ридання.

- Моя нога… - П’ята була щиро здивована. - Хіба мені може бути добре? Чому вона болить весь час?

Перш ніж П’ята зібралася щось сказати, медик, яка зайшла, сказала мені, ніби поруч не було ні П’ятої, ні Сейварден,

- Це щоб допомогти вам розслабитися, флот-капітан. - П’ята посунулася, а вона змінила наладку на моїй шиї позаду. - Вам потрібен відпочинок і спокій, - вона кинула найкоротший погляд на Сейварден, а потім, тому що Сейварден ніяк не відреагувала і лежала спокійно і тихо - Я знаю що вам потрібно, задовго до того, як ви це відчуєте. - Вона взяла у П’ятої хусточку, яку та все ще тримала. Витерла мені очі і віддала її назад П’ятій. - А тепер спати! - наказала вона, і вийшла з кімнати.

- Я не хочу спати, - сказав я П’ятій. - Я хочу чаю.

- Так, сер, - сказала П’ята, насправді з явним полегшенням.

- Однак корабель ще та річ, - сказала Сейварден. I заснула, перш ніж принесли чай. Проснувшись кілька годин по тому, я виявив, що Сейварден далі спить поруч зі мною, повернувшись на бік, одна її рука була перекинута через моє тіло, а голова лежала на моєму плечі. Її дихання було рівномірне, вона справді спала. І Кальр П’ята стояла в дверях з чаєм, знову у зеленій поблискуючій чашці.

На цей раз мені вдалося взяти чашку.

- Дякую, П’ята, - сказав я. Сьорбнув. Я відчував себе спокійно і легко, робота медика, я був упевнений.

- Сер, - сказала П’ята, - Перекладач Зейт просить про зустріч. Медик пішла трохи відпочити. - І переклала турботу про мене на П’яту, як я зрозумів.

- Немає смислу відмовляти перекладачеві у будь-чому, - вказав я. - Ти ж пам’ятаєш Ділік. І як крихітний корабель перекладача Зейт з’явився поруч з Маком, за годину до нашого відбуття.

- Так, сер, - погодилася П’ята.

Я подивився на себе, тіло було голе, за винятком вражаючої кількості коректорів, ковдри і рукавичок. Сейварден все ще драпірувала половину мого тіла.

- Я б хотів поснідати, це по-перше, тим не менше, чи перекладач може почекати?