Слуги правосуддя

- Тоді ви зробили все можливе. Звичайно, могло бути так, що ви зробили помилку, таку можливість варто розглянути. Добре, що ви вказали мені на це. - На шатлі Бо Дев’ята підлетіла туди, де Тісарват вчепилася за поручень. Вона зняла медичний пластир ззаду на шиї лейтенанта, якраз під темно-коричневим коміром, і приліпила новий. У всякому разі, ненависть Тісарват до себе і її тривога зросла, зі свіжою хвилею сорому. - Але, лейтенант…

- Сер?

- Відносіться до цього легше.

- Ви можете бачити мій стан? - Гірко. Звинувачувально. Принижено.

- Мені може бути відомо про це, коли я захочу, - вказав я. - Ви, звичайно, знаєте, що корабель може це робити.

- У цьому різниця між вами, чи не так, - тепер Тісарват була зла на мене і на себе.

Я мало не відповів, що це несуттєва різниця, але зупинив себе. Солдати бажали мати такого роду спостереження від корабля. Я був, в кінці кінців, на кораблі не один.

- Різниця в тому, що корабель може спостерігати за екіпажем, а я ні? - запитав я. І відразу пошкодував по це, - питання не поліпшило емоційний стан Тісарват. І питання про спостереження було одне з таких (що я тільки недавно зрозумів), які були чутливими для Корабля. Я знайшов, що бажаю краще знати, що Корабель має на увазі або відчуває, і що було би простіше, коли б він говорив мені про те, що він відчуває. Але, можливо, він був емоційно простий настільки, наскільки це могло бути. - Зараз не час для цього конкретного обговорення, лейтенант. Я мав на увазі те, що я сказав: віднесіться до цього легше і не картайте себе. Ви зробили все, що могли. Тепер стежте за ситуацією і будте готові рухатися, якщо будете вважати за за потрібне. Я буду на Станції через кілька годин. - Ми вже давно повинні були прилетіти, але пасажирський човник, як це часто бувало, запізнювався. - Якщо вам потрібно буде відлетіти, перш ніж я прилечу, то зробіть це не вагаючись.

Я не чув, що вона відповіла. Відстебнувши себе від пасажирського сидіння я підтягнувся до місця, де сиділа Сфена, у мене за спиною.

- Кузина, - сказав я, - існує досить висока ймовірність, що ми залишимо станцію на короткий термін в найближчі кілька годин. Чому ви віддасте перевагу, - залишитися чи поїхати з нами? - Сфена дивилася на мене без будь-якого виразу на обличчі.

- Вам ніхто не казав, кузен, що до тих пір, поки у вас є сім’я, ви не бажаєте нічого іншого?

- Ви зігріли моє серце, кузина, - відповів я.

- Не сумніваюся, - сказала Сфена, і закрила очі.

Коли човник зістикувався зі станцією, я негайно послав П’яту і Восьму разом зі Сфеною до шатла, а сам пішов з Перекладачем Зейт до ліфта, який перемістив нас до головної площі Станції і резиденції губернатора.

- Сподіваюся, ви отримали велике задоволення від поїздки, Перекладач, - сказав я.

- Так! Так! - Вона поплескала по верхній частині своєї грудної клітки. - Хоча у мене, здається, виникають деякі труднощі з травленням.

- Я не здивований.

- Флот-капітан, я знаю, що у тому, що трапилося з Ділік, вашої вини немає. Беручи до уваги характер самої Ділік. І - вона глянула на своє біле пальто, прикрашене сріблясто-опаловою шпилькою, - було дуже розумно з вашої сторони провести похорон. Дуже і дуже щедро з вашого боку. І ще ви дуже люб’язні. Але я відчуваю, що повинна попередити вас, що ситуація дуже незручна.

- Перекладач? - Ми зупинилися перед ліфтом, тому що при нашому наближенні двері чомусь не відкрилися. Я згадав, що говорила Тісарват, - що Станція була дивно стриманою останнім часом. І що вона не могла зрозуміти причини.

- Головна площа, будь-ласка, Станціє, - сказав я, ніби не помітив нічого підозрілого, і двері розійшлися.