Слуги правосуддя

- Усе правильно, - сказав я, і зробив ковток чаю. Сковтнув. Поки що я не бачив причини, чому корабель говорив через Сейварден, а не безпосередньо зі мною.

Хоча, звичайно, Сейварден була повністю людиною. І вона була Маковим “Амаат” - членом екіпажу у чині лейтенанта. Можливо, слова корабля були призначені не тільки для мене, а і для неї.

Сейварден ніколи не була офіцером, який бажає, щоб її помітили, чи щоб на кораблі відчували її присутність. Вона не була офіцером з моїх улюбленців, ще коли служила на “Юстиції Торен”. Але кораблі теж мають різні смаки і різні уподобання. І ще Сейварден помітно покращилася у порівнянні з минулим роком.

Корабель з анкіларі відчував і реагував на тисячі різних подій за хвилину. Мій улюблений офіцерський чай ніколи не був холодним. Їжа готувалася саме так, як Сейварден вважала за краще. Її уніформа завжди була в ідеальному стані, і здавалося, що вона не прикладає для цього особливих зусиль. Мої потреби або бажання задовольнялися майже у той момент, коли вони виникали. І більшу частину часу, якщо вона це відчувала, мені було зручно. І звичайно, тут їй було більш комфортно, ніж на інших кораблях, де вона служила.

Підключення майже завжди мало односторонній характер. Кілька тижнів тому, в Омах-палаці, я сказав Маку, що він може бути людиною, яка командує собою. А тепер він повторив це мені, - і не випадково, я майже був упевнений у цьому, сказав це Сейварден, - що йому подобалося би бути капітаном, принаймні потенційно. Він хотів, щоб ми про це знали. Можливо він бажав повернення деякої долі (або принаймні деякого визнання) своїх почуттів. Я не зауважив, щоби в якості амаат Сейварден була особливо турботлива, її підключення, як і всіх солдатів Мака, залежало від їхньої волі, і вони були не лише придатком до корабля. Це було б незручно у зв’язку з потоком інтимностей, під час яких корабель міг би запитувати їх, чому вони виявляють турботу про нього таким чином.

- Усе правильно, - знову повторив я. У своїй каюті лейтенант Тісарват взувала черевики. Розбуджена Бo-дев’ята готувала їй чай. Усі решта Бо з її десятки глибоко спали, з приємними сновидіннями. Сейварден закінчувала свою службу на цей час, готуючись піти повечеряти. Медик і половина моїх Кальр ще спали, але вже легко. Корабель розбудить їх через п’ять хвилин. Екалу і його десятка чергували. Лейтенант Екалу був ще трохи обурений викликом від губернатора, а також стурбований чимось ще, я не розумів чим. Зовні була тінь, але потім по корпусу Мака ковзнуло світло, і сонце Айзек-системи почало освітлювати його.

- Було ще щось?

Сейварден, будучи свідком розмови, моргнула, очікуючи побачити якусь відповідь в своєму баченні. Пауза, протягом секунди. І потім текст “Ні, капітане, це все”.

- Ні, капітане, - прочитала Сейварден, - це все. - Її голос не виказував сумніву. Для того, хто знав корабель, ця коротка пауза була красномовною. Я був злегка здивований, що Сейварден, яка завжди була уважною, не помітила її вчасно. Вона моргнула три рази, і спохмурніла. Збентеження. Сумнів. Нехарактерна для неї невпевненість у собі.

- Сер, ваш чай остигає.

- Тепер все в порядку, - сказав я і допив решту.

Лейтенант Тісарват хотіла побути на Айзек станції ще кілька днів. Ми були в системі трохи більше двох тижнів, але у неї вже були друзі і зв’язки. Вона пробувала отримати якийсь вплив на станційного адміністратора з того моменту коли її нога ступила на станцію. Що було не дивно, якщо взяти до уваги, що Тісарват не була Тісарват протягом деякого часу - вона була Анаандером Міанаї, лордом Радч, який вселився у невдалого сімнадцятирічного лейтенанта з тим, щоб зробити її не більше ніж копією себе, ще однією частиною Лорда Радч. Він сподівався, що я не упізнаю його, і лейтенант могла би стежити за мною, і тримати під контролем корабель. Але я розпізнав втілення, і медик видалив імпланти, які прив’язували Тісарват до лорда Радч, і тепер вона була чимось на зразок нового лейтенанта Тісарват, зі спогадами (і, можливо, деякими навичками) від старої себе, але також тією особою, яка провела кілька днів, будучи найвпливовішою людиною в Радч-просторі.

Вона чекала мене відразу за люком шатла. Сімнадцятирічна, невисока, але струнка, ще в дорозі до справжньої жіночості. Проте трохи заспана, хоч її каштанового кольору волосся лежало на місці рівномірно і бездоганно. Бо-дев’ята була уже на борту шатла, і ніколи не дозволила би молодому лейтенанту вийти з кімнати в неохайному вигляді.

- Капітане. - Тісарват вклонилася. - Дякую, що берете мене з собою. - Її бузкові очі, залишок старої Тісарват, яка була вітряною та легковажною, і заплатила, ймовірно, зі своєї першої зарплати за зміну кольору очей, були чистими. Вона щиро раділа, і була трохи збудженою, незважаючи на зауваження, яке зробила їй медик Мака. Імпланти лорда Радч не були видалені належним чином, - я підозрював, що нами були зроблені деякі незворотні пошкодження. Поспішне видалення імплантів було відомою частиною такої проблеми, але, можливо, заподіяло інші. Додайте потужну, що повністю зрозуміло, амбівалентність Анаандера Міанаї, яку вона, можливо, досі розділяє через деякі залишки втілення його особистості, і результатом буде майже постійний емоційний розлад.

Однак сьогодні вона відчувала себе добре, судячи з того, що я міг бачити.

- Не варто подяки, лейтенанте.

- Сер. - Вона хотіла, як я зрозумів, щось додати, перш ніж ми сядемо в човник. - У губернатора Гард проблема. - Губернатор системи Гард була призначена тим же палацом, який послав мене у Айзек-систему. У теорії ми були союзниками в справі збереження у системі стану безпеки і стабільності. Але вона надала моїм ворогам інформацію, всього кілька днів тому, через яку мене ледь не вбили. Хоч існувала можливість, що вона у той час не розуміла, що зраджує мене, вона, звичайно, розуміла це зараз. Але жодного слова про інцидент, ні пояснень, ні вибачень, ні визнання провини будь-якого роду. Тільки в тому ж руслі нешанобливий виклик на станцію. - Мені здається, - продовжила Тісарват, - що незабаром нам буде потрібен новий губернатор системи.

- Я сумніваюся, що Омах-палац збирається відправити нам нову людину найближчим часом, лейтенанте.

- Це зрозуміло, сер, - відповіла Тісарват. - Але я могла би спробувати. Я можу бути губернатором. Хорошим.

- Не сумніваюся у цьому, лейтенанте, - сказав я рівним голосом. І повернувся, готуючись відштовхнутися від кордону штучної гравітації і перелетіти у її відсутність на човнику. Я бачив, що хоча Тісарват і трималася абсолютно так як і раніше, вона страждала через мою стриманість. Біль притуплявся медичним імплантом, але не повністю.