Слуги правосуддя

- Клон лорда Радч має підстави дуже злитися на нас, - вказала Сейварден кораблю. - І має звичку різко реагувати на тих, хто його сильно дратує. Він полетить одразу як тільки встановить контроль над завойованою системою. - Вона насупилася на слова, які з’явилися в її зоровому інтерфейсі, звичайно, я міг бачити їх також. - Друге повідомлення від губернатора Гард.

Я не відповів відразу. Губернатор Гард була офіційною владою у Айзек-системі. Вона також була, більш-менш побічно, причиною травм, від яких я тільки що оговтався. По суті я мало не помер, підтримуючи її. Через зоровий імплант я вже прочитав зміст повідомлення, і не було ніякої необхідності для Сейварден читати його вголос.

Але Мак колись мав людські тіла в якості допоміжного обладнання для свого штучного інтелекту, - він міг користуватися руками і ногами підключених анкіларі, і бачити і чути через їхні очі і вуха. Анкіларі були не такими зручними, як вважалося, і тепер кораблі здебільшого мали повністю людський екіпаж. Я знав, що рядові солдати іноді підключалися як анкіларі, тому що Корабель міг робити деякі речі, які вони самі не могли, але Корабель міг підключати їх тільки з їхньої згоди. Як правило мені цього не казали, хоч я колись сам був анкіларі, останній уцілілий анкіларі з бронетранспортника “Юстиція Торен”, знищеного двадцять років тому. Я не був здивований чи засмучений спробами моїх солдатів досліджувати той стан, у якому я був колись. Проте не забороняв їм це робити. До недавнього часу мої солдати не знали про моє минуле. Мені здавалося, що вони знаходять в цьому спосіб захистити себе від неминучої інтимності у відносинах на невеликому кораблі.

Але з Сейварден не було необхідності грати в такі ігри. Вона завжди робила те, чого хотів корабель. Чому корабель хоче, щоб вона знала про повідомлення?

- Губернатор Гард просить Вас прибути на станцію в найближчий зручний для вас час - сказала Сейварден. Сказав корабель. Це прохання, ледь ввічливий проблиск на мою зручність або ні, було більш безапеляційним, ніж це було необхідно. Сейварден не була обурена цим, як лейтенант Екалу, але їй безумовно було цікаво, як я реагуватиму.

- Губернатор не пояснив свого прохання. Учора ввечері Кальр П’ята помітила переполох в безпосередній близькості від Сад-сектору. Безпека заарештувала когось, і вони з тих пір нервують. - І корабель коротко показав мені фрагменти події, яку, будучи на станції, бачила і чула П’ята.

- Хіба цей сектор не евакуювали? - Запитав я голосно, так як було очевидно, що Корабель хотів вести розмову таким чином, незалежно від того, що я про це думав. - Він повинен бути порожнім.

- Правильно, - відповіла Сейварден-Корабель.

Більшість жителів Сад-сектору були учана, які зневажали ксай, іншу етнічну групу на Айзек, і після анексії працювали краще, ніж інші. Теоретично, коли Радч-ай додавав новий світ, етнічні відмінності ставали недоречними. Реальність була бруднішою. І деякі розумні побоювання губернатора Гард концентрувалися навколо учана в Сад-секторі.

- Чудово. Викличте лейтенанта Тісарват, корабель. - Тісарват донедавна проводила час, гуляючи по станції, а також тусуючись серед співробітників станційної адміністрації.

- Уже зроблено, - відповіла Сейварден за Мака. - Ваш шатл буде готовий до того часу, коли ви зберетеся і поїсте.

- Дякую. - Я не хотів казати окремі - дякую, корабель, - чи, дякую, Сейварден.

- Капітане, я сподіваюся, що не взяв на себе занадто багато, - сказав Корабель через Сейварден. Занепокоєння поєднувалося з м’яким побоюванням, - Сейварден погодилася підключитися до корабля, але Мак хвилювався, що, можливо, перейшов деяку межу.

- Я не можу собі уявити, що ти коли-небудь візьмеш на себе занадто багато, Мак. - Але, звичайно, він міг бачити у мене майже все, - кожен подих, кожне посмикування окремого м’яза. Більше того, я теж був підключений до нього, хоча вже не як простий солдат. Він знав, звичайно, що використання ним офіцера у якості акілларі турбуватиме мене.

- Я хотів би запитати вас, капітане. Повертаючись з Омах-палацу ви сказали, що я міг би бути капітаном. Можливо, ви це мали на увазі?

Я відчув себе на мить так, наче сила тяжіння на кораблі зникла. Не було ніякого сенсу спробувати приховати свою реакцію на слова Корабля, він міг бачити кожну деталь моїх фізичних реакцій. Сейварден однак ніколи не була особливо гарною у підробці безпристрасності, і її переляк відбився на її аристократичному обличчі. Вона не повинна була чути цю розмову. Вона відкрила рот, як ніби хотіла щось сказати, зморгнула, а потім знову закрила. І насупилася.

- Так, я мав на увазі і це, - відповів я. Кораблі не були людьми у Радч-ай. Вони були обладнанням. Зброєю. Інструментом, який в разі необхідності функціонував самостійно, відповідно до наказу.

- Я подумав про те, що ви сказали тоді, - сказав Мак, користуючись голосом Сейварден. - І прийшов до висновку, що не хочу бути капітаном. Але я вважаю, що мені подобається думка, що я можу бути ним. - Сейварден явно не була впевнена, чи повинна вона продовжувати підключення. Вона розуміла, що я, можливо, навіть не знав, чому я сказав те що сказав в той день в Омах-палаці, але вона була з аристократичного роду Радч-ай, і як будь який офіцер, який командував кораблем, очікувала, що Корабель завжди буде робити точно так, як було сказано. Або буде завжди інструментом для офіцера.

Я був підключений до корабля. Кораблі могли відчувати себе дуже сильно пов’язаними зі своїми капітанами, або лейтенантами. Я знав це з особистого досвіду. О, так. За мої дві тисячі років життя я не думав що знайдеться причина хотіти чогось ще. І безповоротна втрата мого власного екіпажу була зяючою дірою в собі, у яку я навчився не дивитися. Здебільшого. У той же час за останні двадцять років я вже звик виробляти власні рішення без звернення до кого-небудь за порадою. Для того, щоб мати владу над власним життям.

Я не думав, що мій корабель зможе відчувати себе так, ніби він капітан. Це було неможливо. І кораблі не відчувають, що діється на інших судах. Я подумав, а чому? І чому я взагалі про це думаю?