Слуги правосуддя

- Просто відпустіть її. Вона нічого не може зробити з нами зараз. - І інша думка, - Можу я, будь ласка, отримати мій пістолет?

- Я не хочу, щоб вона була тут, - сказала Станція.

- І я думаю, що я не хочу, щоб ви мати пістолет, - сказав Меч Атагаріс.

- Ні-ні - сказала перекладач Зейт. - Найкраще буде віддати пістолет мені.

- Це справді може бути найкращим виходом, - сказав я, мої очі були як і раніше закриті. - І якщо тиран ввічливо попросить, якесь судно може погодитися забрати її. Це для неї означає набагато гірше, ніж смерть.

- Можливо ви маєте рацію, кузен, - сказала Сфена.

***

Я лежав на ліжку в лікарні станції.

- Ваш протез, - сказала лікар, не лікар Сейварден, а інший, - не призначений для жорсткого навантаженя. - В одній рукавичці вона тримала залишки мого занадто крихкого протеза, який вона щойно зняла з того, що залишилося від в моєї лівої ноги. - Вам не можна було бігати, стрибати або підстрибувати на ньому. Реально такі протези призначені для того, щоб дозволити вам більш-менш пересуватися, поки відростає кінцівка.

- Так, - погодився я. - Мій власний медик попередила мене. Чи не можна зробити його міцнішим?

- Звичайно можна, флот-капітан. Але навіщо наражатися на неприємності? Вони призначені для використання протягом місяця або двох. Більшості людей цього часу вистачає. Хоча ми могли б надати вам щось трохи сильніше, якби ви були на станції, коли втратили ногу.

- Якби я був на станції, я б не втратив ногу, - вказав я.

- А якщо це, - вона зважила протез, - було би міцніше, ви б лежали тут з вогнепальним пораненням. - вона мала на увазі протистояння в перехідному боксі, показане по усіх офіційних каналах новин, - і, можливо, ми готувалися би до вашого похорону.

- Я вважаю, що це спрацювало, врешті-решт, - сказав я.

Я припускаю, що спрацювало, - з сумнівом сказала вона. - Як це буде працювати далі, флот-капітан? Усі ходять навколо, все ніби повертається до нормального життя, і раптом все перевертається догори ногами. Тепер за все відповідає Станція? Раптово ми стаємо іноземцями в нашому власному домі? І у Радч-просторі з’являється чужорідний вид, прямо разом з людьми? - Вона похитала головою, немов намагаючись відігнати геть такі думки. - Що ми можемо зробити, якщо Станція вирішить, що може обійтися без нас?

- Ви коли-небудь запитували себе, що будете робити, якщо Анаандер Міанаї вирішить, що він може обійтися без вас?

- Це інше.

- Це було звичайним, обговорюваним питанням за три тисячі років до того, як ви народилися. У вас ніколи не було підстав сумніватися у Анаандері, який мав реальну владу над життям і смертю, і ніякого особистого зв’язку з вами, або будь-ким, хто для вас важливий. Ми усі значили не більше, ніж камінці у його грі, і він міг, - і робив це, - жертвувати нами у будь-який час.

- А тепер все в порядку, тому що ми камінці у вашій грі.

- Слушне зауваження, - зізнався я. - І я думаю що ми витратимо наступні кілька років, працюючи над тим, щоб ця гра стала реальною. Це, як я знаю з особистого досвіду, часто буває незручно. Але, будь ласка, повірте мені, коли я скажу, що станції ніколи не будуть включати у гру людей без їхньої згоди.