Розділ «ЗЛОМЛЕНІ»

— Я почуваю себе набагато краще, — сказав Великий Джим. — То все стрес. Я перебував у страшенно стресовому стані. Я відпочину ще годинку або кілька, прямо тут. Ви хоч усвідомлюєте, що з цього вікна видно весь центр міста, друже? Відвідаю ще разок Джуніора. А після цього я просто виписуюся і…

— Це не просто стрес. У вас багато зайвої ваги, ви в поганій фізичній формі.

Великий Джим оскалив верхні зуби в тій своїй фальшивій усмішці.

— Я керую своїм бізнесом і всім містом, друже, й обидві справи беззбиткові, до речі. З таким навантаженням небагато часу залишається для всяких тренажерів, майстер-східців і такого іншого.

— Ренні, два роки тому вам поставили діагноз ПШТ. Це означає: пароксизмальна шлуночкова тахікардія.

— Я знаю, що це означає. Я заходив на сайт WebMD, прочитав там, що здорові люди часто стикаються з…

— Рон Гаскелл казав вам абсолютно однозначно, ви мусите скинути вагу, щоби на вашу аритмію вплинуло медикаментозне лікування, а якщо воно виявиться неефективним, цю проблему можна скорегувати якимсь з операційних способів.

Великий Джим став схожим на нещасне, ув'язнене на високому стільці маля.

— Бог наказав мені не робити цього! Бог сказав: ніяких ритмоводіїв! І Бог правий! Дюк Перкінс мав ритмоводій, і лишень згадайте, що з ним сталося!

— Не кажучи вже про його вдову, — лагідно промовив Расті. — Нещасна жінка. Мабуть, опинилася в поганому місці в поганий час.

Великий Джим вивчав його, щось вираховували його поросячі очиці. А тоді він звів очі до стелі.

— Знову є світло, еге ж? Я забезпечив вас знову пропаном, як ви й просили. У деяких людей нема почуття вдячності. Та звісно, будь-хто на моєму місці до цього звикнув би.

— Він у нас закінчиться вже завтра ввечері.

Великий Джим похитав головою.

— До завтрашнього вечора ви матимете достатньо пропану, щоби цей заклад працював на ньому, якщо знадобиться, хоч би й до Різдва. Це моя вам обіцянка за те, що ви такі обхідливі з пацієнтами і взагалі такий чудовий парубок.

— Мені важко демонструвати велику вдячність, коли мені повертають те, що мені й так належало, почнемо з цього. От такий я забавний.

— О, то ви тепер ототожнюєте свою особу зі шпиталем? — пхекнув Великий Джим.

— А чом би й ні? Ви щойно ототожнювали себе з Христом. Давайте краще повернемося до вашого діагнозу, ви не проти?

Великий Джим недбало відмахнувся своєю великою товстопалою рукою.

— Валіум — не панацея. Якщо ви підете звідси, ще до п'ятої вечора вас знову може наздогнати аритмія. Або й зовсім узяти в блокаду. Приємний бік у цій ситуації той, що ви можете зустрітися з вашим Спасителем ще до настання темряви.