Розділ «ЗАГРАЙ-НО ПІСНЮ МЕРТВОГО ГУРТУ»

Расті подивився на лічильник Ґайґера. Стрілка трималася на +200.

— Залишайтесь тут, — сказав він.

— Док, — запитав Джо, — а що, як радіація посилиться і ви зомлієте? Що нам тоді робити?

Расті поміркував.

— Якщо я від'їду ще недалеко, витягнете мене звідти. Тільки щоб без Норрі. Самі лише хлопці.

— А чому без мене? — спитала дівчинка.

— Бо тобі колись може забажатися мати дітей. Та таких, щоб мали тільки по два ока і щоб кінцівки росли в них з належних місць.

— Добре. Я звідси ні на крок, — пообіцяла Норрі.

— Решті з вас короткочасне опромінювання не загрожує. Я підкреслюю — дуже недовге опромінювання. Якщо я знепритомнію на півдорозі до верхівки гряди або вже в саду, не намагайтеся мене рятувати.

— Це вагвагство, док.

— Я маю на увазі відразу, — пояснив Расті. — У вас же є ще запаси свинцю в магазині, так?

— Ато. Треба було більше привезти.

— Згоден. Але все передбачити неможливо. Проте, якщо трапиться найгірше, заберете залишки свинцевого полотна, завісите ним вікна тієї машини, якою їхатимете, і витягнете мене звідти. Чорт, я на той час, можливо, вже й сам опритомнію і йтиму вам назустріч.

— Чудово. Або лежатимете без пам'яті після летальної дози.

— Послухайте, Роммі, ми з вами зараз, можливо, взагалі сперечаємося про пусте. Я підозрюю, що млість (а якщо ви дитина, то й справжня непритомність) — це лише черговий, пов'язаний з Куполом, феномен. Ви його переживаєте один раз, а далі все в порядку.

— Ви хочете підтвегдити це, гизикуючи власним життям?

— У якийсь момент доводиться починати ризикувати.

— Щасти вам, — промовив Джо й простягнув крізь вікно руку зі стиснутим кулаком. Расті легенько стукнувся з ним, а потім і з Норрі, і з Бенні. І з Роммі теж, коли той простягнув йому свій кулак.

— Що дітям добре, те й мені.

За двадцять ярдів далі від того місця, де Расті побачив опудало в ковпаку, цокіт лічильника Ґайґера перетворилося на гуркотливу тріскотню. Він побачив, що стрілка посунулася на +400, дійшовши червоного поля.