Розділ «СІЛЬ»

Він задер руку. Картер стукнувся з ним кулаками, але закидуватися пігулками разом із Джуніором наміру він не мав. Джуніор став якимсь дивним.

— Краще тобі вже піти, Джунз.

— Вже відчалюю, — Джуніор відкрив двері й вирушив геть, трохи накульгуючи.

Картер сам собі здивувався, відчувши незрозуміле полегшення від того, що Джуніор врешті його полишив.

Барбі прокинувся від звуку сирени й побачив, що перед камерою стоїть Мелвін Ширлз. Ширінка в хлопця була розстебнута, в руці він тримав свій значний член. Побачивши, що Барбі дивиться на нього, він почав мочитися. Явно поставив собі за ціль дістати до тапчана. Це йому не вдалося, і він задовольнився тим, що набризкав по бетону мокру літеру S.

— Давай, Барбі, пий, — сказав він. — Ти ж спраглий. Воно трохи солоне, та яка тобі к херам різниця.

— Що горить?

— А то ти не знаєш? — промовив Мел з усмішкою. Він усе ще залишався блідим — певне, втратив багато крові, — але пов'язку на голові мав свіжу, чистеньку.

— Прикинемось, що ні.

— Твої дружки підпалили газету, — сказав Мел, цього разу аж зуби вищиривши.

Барбі зрозумів, що хлопець розлючений. І наляканий також.

— Хочуть налякати нас, щоб ми тебе випустили. Та ми… не… лякливі.

— Навіщо я палив би газету? Чому не міську раду? І ким можуть бути оті мої дружки?

Мел заправляв член назад собі в штани.

— Завтра ти вже нап'єшся, Барбі. Про це не боїсь. У нас буде ціле відро води, і твоє ім'я на ньому буде написане, і губка при ньому.

Барбі мовчав.

— Ти бачив, як ото притоплюють там у тебе в Іраку? — Мел кивнув, ніби знав, що Барбі таке бачив. — Тепер ти спробуєш це на собі. — Він просунув крізь ґрати палець. — Ми дізнаємося, хто такі твої спільники, гівноїде. А першим чином дізнаємося, що ти зробив, щоб замкнути наше місто. Притоплювання? Ніхто його не витримає.

Він уже було вирушив геть, але раптом розвернувся.

— І не у прісній воді. У солоній. Це головне. Подумай про це.

Мел пішов, важко чалапаючи по коридору, з похиленою головою.