— Саме зараз він намагається припинити кулачний бій просто у нас в приймальні, — сказала вона. — Може, вам краще зателефонувати пізні…
— Ні. Я не можу телефонувати пізніше, — сказав Великий Джим. — Чи ти гадаєш, я дзвонив би йому, аби не мав важливої справи? Давай, катай туди, милочко, і дай по голові кийком найагресивнішому. А тоді скажи Піту, щоб пішов до свого кабінету і…
Вона не дала йому закінчити, не попрохала зачекати, а просто кинула на стіл слухавку, котра відгукнулася йому глухим грюком. Це не вплинуло на настрій Великого Джима; коли він дражнив когось, йому подобалося знати, що він таки його дістав. Віддаля він чув, як хтось обзивав когось злодійським сучим сином. Це викликало в нього посмішку.
За мить його вже з'єднали, Стейсі навіть не обтяжила себе, щоб його попередити. Якийсь час йому довелося слухати Пса Макграфа[290]. Потім слухавку взяли. Захеканий Рендолф:
— Кажіть швидше, Джиме, бо в нас тут божевільня. Ті, що не потрапили до шпиталю з поламаними ребрами чи ще чимось, поводяться, як скажені шершні. Усі звинувачують одне одного. Я намагаюся не заповнювати камери в підвалі, але тут таке, що половина їх просто рвуться туди потрапити.
— То як, шефе, збільшення чисельного складу поліції здається тобі сьогодні вже кращою ідеєю?
— О Господи, так. У нас є побиті. Я відправив одного з нових офіцерів-підручних, тобто дівчину, Руа, до шпиталю, у неї вся нижня частина обличчя розтрощена. На вигляд вона, мов та наречена Франкенштайна.
Усмішка Великого Джима ще більше поширшала. Сем Вердро зробив, як належало. Авжеж, звісно, тут реалізувалася ще одна властивість магічного стану в драйві; трапляються нечасті моменти, коли ти не можеш особисто забити м'яч і мусиш його передати, і ти завжди передаєш пас саме належній персоні.
— Хтось поцілив у неї каменем, і в Мела Ширлза також. Він ненадовго був вийшов з ладу, але зараз уже, здається, в порядку. Це так гидко. Я послав його теж до шпиталю, щоб залатали.
— Так, це просто сором, — погодився Великий Джим.
— Хтось спеціально цілився в моїх офіцерів. І не один хтось, я гадаю. Великий Джиме, ми дійсно можемо знайти ще волонтерів?
— Гадаю, ти знайдеш достатньо бажаючих серед добропорядних юнаків нашого міста, — сказав Великий Джим. — Фактично, я сам знаю декого з наших парафіян Святого Спасителя. Кіл'янові хлопці, наприклад.
— Джиме, у Кіл'яна сини тупі, як дрова.
— Знаю, але вони дужі хлопці й виконують накази, — він зробив паузу. — І вони вміють стріляти.
— А хіба ми озброїмо нових поліцейських? — у голосі Рендолфа чувся сумнів і водночас надія.
— Після того, що трапилося сьогодні? Обов'язково. Я думаю, чоловік десять добрих, найнадійніших молодих людей, для початку. Френк із Джуніором допоможуть нам таких підібрати. А якщо ця штука стоятиме і через тиждень, нам знадобляться ще люди. Зарплату видаватимеш грошовими розписками. Видаси їм першим картки на продукти, коли і якщо почнеться розподілення. Їм і їхнім родинам.
— Гаразд. То ви пришлете Джуніора чи ні? Френк тут, і Тібодо також. Його трохи зачепили біля маркету, довелося навіть міняти пов'язку, але зараз він уже, як огірок. — Рендолф понизив голос. — Каже, це Барбара там йому міняв пов'язку. Добре впорався.
— Дуже мило, але містеру Барбарі дуже довго не доведеться міняти якихось пов'язок. А для Джуніора в мене є інша робота. І для офіцера Тібодо. Пришли його до мене.
— Навіщо?
— Аби тобі це треба було знати, я б сказав. Просто пришли його сюди. Джуніор із Френком складуть список можливих нових рекрутів пізніше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Під куполом » автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У ЛЬОХУ“ на сторінці 10. Приємного читання.