Розділ «У ЛЬОХУ»

— Ну… якщо ви так ка…

Рендолфа перебив новий спалах галасу. Там щось упало чи кинули щось. І, судячи зі звуку, ще щось потрощилося.

— Зараз же припиніть! — заволав Рендолф.

Усміхаючись, Великий Джим відніс телефонну слухавку подалі від себе. Він і так чудово все чув.

— Ану, хапайте отих двох… та не тих, ти, ідіот. ІНШИХ двох… Ні, не треба вони мені під арештом! Мені треба, щоб вони забралися звідси! Хай хоч на сраках скачуть, якщо ногами не в змозі ворушити!

За хвильку він уже знову балакав із Великим Джимом:

— Нагадайте мені, навіщо я погодився на цю роботу, бо сам я щось уже забув.

— Усе владнається, усе буде гаразд, — заспокоїв його Великий Джим. — Завтра ти отримаєш п'ятірку додаткових служак — свіженьких молодих бичків — і ще п'ять нових у четвер, а то й раніше. П'ять — це щонайменше. А тепер пошли сюди Тібодо. І будь готовий запроторити до камери в підвалі її нового мешканця. Містер Барбара оселиться в ній ще до кінця дня.

— За яким звинуваченням?

— Як щодо чотирьох убивств, плюс підбурювання до бунту в місцевому супермаркеті? Годиться?

Він вимкнув телефон раніше, ніж Рендолф устиг йому щось відповісти.

— Яку роботу ти збираєшся доручити нам із Картером? — запитав Джуніор.

— Сьогодні? По-перше, невеличка розвідка і планування. З останнім я допоможу. Потім ви візьмете участь в арешті Барбари. Гадаю, тобі це буде приємно.

— Так, приємно.

— А коли Барбара опиниться в льоху, ви з Тібодо мусите гарненько повечеряти, бо справжня робота на вас чекає вночі.

— Що?

— Спалити редакцію «Демократа» — цікаво звучить?

Джуніор вибалушив очі:

— Навіщо?

Те, що його син таке питає, стало для нього розчаруванням.