Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Пане Артемісе, це я, — долинув до нього Лаккеїв голос.

— Я не сумнівався. Але я зараз трохи дечим завантажений.

— Ми отримали повідомлення.

— Так. Звідки?

— Точно не знаю, але воно стосується «Фаул-зорі».

Холодок пробіг по Артемісовій спині.

— Де ти перебуваєш?

— Біля головних воріт.

— Молодець. Біжу.

Доктор По смикнув з носа окуляри.

— Ми ще не закінчили розмови, молодий чоловіче. Сьогодні нам пощастило трохи просунутися вперед, хай навіть ви й не бажаєте цього визнавати. Якщо ви зараз втечете, я змушений буду повідомити про це декана!

Але Артеміс не почув цієї погрози. Він уже перебував далеченько від кабінету шкільного психолога. Знайомі електричні мурашки бігали йому по шкірі. Починалася нова пригода. Він це відчував.

Розділ 2

РЯТУВАННЯ РЯДОВОГО КУРА

Згідно з традиційними людськими уявленнями, лепрекон — це малесеньке чортенятко в зеленому вбранні. Але ще раз нагадаємо: так малюють лепреконів люди. А от Чарівний Народ має власні про це уявлення. На Нижніх Рівнях лепрекон — це офіцер елітного підрозділу, який називається ЛеППРКОН (Легіон Підземної Поліції, Рухомий Корпус Особливих Напрямів). Тут лепрекона зазвичай уявляють як опасистого гнома або як ельфа з напомпованими м’язами, взятого до поліції просто з хрустбольної команди коледжу.

Капітан Холлі Куць не підпадала під жоден із цих описів. Будь-хто більше скидався на офіцера спецкорпусу, ніж ця ельфиня. Коли б ви взялися вгадувати її фах за зовнішнім виглядом, то котяча граційність, дужі, але не розпомповані м’язи могли б підказати, що то, певне, якась гімнастка чи, скажімо, любителька-спелеологиня, котра мріє стати професіоналкою. А придивіться-но до неї пильніше, не звертаючи уваги на гарненьке личко, вгляньтеся в її очі, й ви побачите там таку полум’яну рішучість, що здатна запалити свічку на відстані десяти кроків. А ще — гострий, проникливий розум, завдяки якому вона й стала одним із найшанованіших офіцерів Корпусу.

Хоча формально Холлі вже не належала до Легіону. Після справи з Артемісом Фаулом (де їй довелося стати заручницею й де саме за її голову Артеміс призначив величезний викуп) Рада все намагалася переглянути й скасувати її статус першої жінки-офіцера Корпусу. Якби командувач Корч не пригрозив Раді: або й він також здає свого значка, або Холлі залишається в елітній поліції, — вона б уже давно сиділа вдома й поливала свою папороть. Адже Корч знав, хоч і не зміг переконати в цьому Відділ внутрішніх справ, що викрадення Холлі сталося зовсім не з її вини й тільки завдяки її швидкому розуму пощастило обійтися без жертв у тій складнющій операції.

Втім, члени Ради не особливо переймалися можливими втратами людських життів. Куди дужче їх хвилювало те, що Чарівний Народ позбувся купи такого дорогоцінного золота. На їхню думку, Холлі майже вичерпала на себе викупний фонд Корпусу. І, хоча капітан Куць так і поривалася на поверхню, аби схопити капосного Артеміса Фаула за карк і витрясти з нього решту видуреного золота, цього їй ніхто б не дозволив. Бо Книга, ця біблія Чарівного Народу, проголошувала, що коли вже котрась людина зуміла забрати в ельфа (чи іншого представника Народу) такий любий ельфійському серцю метал, тоді те золото вже тій людині й належить і вона може робити з ним що завгодно.

Отож зрештою Відділ внутрішніх справ, хоч і не забрав Холліного поліційного значка, приткнув її до найнуднішої роботи: хай сидить собі десь чимдалі, де вже точно не наробить жодної шкоди. Себто куди? А в засідки. Спочатку її зіпхнули в митний відділ, а митне начальство послало стежити за одним із пневматичних підйомників. Цілими днями сиди в капсулі та й спостерігай, що робиться в шахті.

Хоча слід визнати, що контрабанда становила серйозну проблему для поліції Нижніх Рівнів. Причому не сама контрабанда як така, бо складалася вона переважно із нешкідливого мотлоху: сонцезахисних окулярів, дисків DVD, кавоварок і всякої такої всячини. Загрозу являв собою сам спосіб добування перелічених вище товарів.