Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Доктор любовно погладив обтягнуте шкірою бильце.

— Так, цілковита правда. Це крісло — щось на зразок родинної коштовності. Мій дідусь придбав його на аукціоні «Сотбіз». Цілком може бути, що воно колись стояло в палаці й було одним з улюблених крісел самої королеви.

Артемісові губи розтяглися в ледь помітній посмішечці.

— Та що ви, докторе, кажете? В королівських палацах, як правило, не тримають підробок.

Долоня доктора По ковзнула по потертій шкірі.

— Підробок? Запевняю вас, пане Фауле, це крісло таке справжнє, що справжнішого бути не може.

Артеміс нахилився, щоб роздивитися крісло зблизька.

— Я визнаю, робота дуже добра, але гляньте-но сюди.

По простежив поглядом за пальцем підлітка.

— Ось ці меблеві цвяхи… Бачите перехресні пази на голівках? Зроблено на верстатах, і не давніше, як у двадцятих роках двадцятого ж століття. Вашого дідуся обвели круг пальця. А втім, яка різниця? Головне, що крісло зручне. Це ж просто меблі, еге ж, докторе?

Аби приховати своє збентеження, По люто накинувся на свій ноутбук, заторохкотів клавіатурою, щось друкуючи.

— Що й казати, спритний хід, Артемісе, вельми спритний. Ви винятково розумний хлопчик, як і написано у вашій справі. Захотіли трішечки погратися зі мною? Але, може, ми все-таки повернемося до вашої особи?

Артеміс Фаул Другий розгладив складку на своїх штанях.

— Тут криється невеличка проблема, докторе.

— Справді?! що ж це може бути?

— Проблема полягає в тому, що я дам правильну відповідь, взяту просто з підручника психології, на будь-яке запитання, яке тільки ви зволите мені поставити.

Цього разу доктор По занотовував щось у своєму ноутбуці цілу хвилину.

— Ми таки маємо проблему, Артемісе, — нарешті мовив він. — Але полягає вона не в цьому.

Артеміс ледве стримав посмішку. Зараз і цей пригостить його однією з кількох найвідоміших теорій, які можна злічити на пальцях однієї руки. То який же розлад припишуть йому сьогодні? Розщеплення особистості? А чи, може, схильність до патологічної брехні?

— Проблема полягає в тому, що ви нікого не поважаєте настільки, щоб ставитись, як до рівного собі.