Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Зцілюй! — прошепотіла вона. — Зцілюй!

І блакитні чари потекли по її пальцях.

Артеміс не міг змусити себе дивитися на те, що зараз мало статися на субмарині. Чи ж спрацює його план? Що, коли гідропатрон уб’є його батька? І як тоді він, Артеміс, подивиться у вічі своїй матері?

— О ні! — вирвалось у Лаккея.

Артеміс умить опинився поруч.

— Що сталось?

— Пане, ваш батько впав у воду! Один з росіян скинув його за борт.

Хлопець застогнав. Від води така сама певна смерть, як і від кулі. Так він і побоювався — що станеться щось подібне.

Але Холлі вже летіла рятувати Фаула-старшого. Командувач Корч вів докладний репортаж про її дії.

— Так, чудово, вона підлітає… Вона над водою… Ти бачиш його, Холлі?

Жодної відповіді. Лише тріскотіння у навушниках.

— Яка обстановка, капітане? Доповідай!

Мовчанка.

— Холлі?

«Вона не відповідає, бо вже запізно, — подумав Артеміс. — Вона вже нічим не може йому допомогти — не може врятувати мого батька, і в усьому цьому винен я».

Похмурі його думки урвав Корч.

— Росіяни поспішно відходять, — повідомив командувач. — Холлі вже біля субмарини, зависла над ополонкою. Вона збирається пірнути. Холлі, що там у тебе? Ну ж бо, Холлі! Озвись!

Мовчанка. І тривала вона, здавалося, цілу вічність.

А тоді Холлі пробилася крізь кригу й злетіла вгору, мов який механізований дельфін. Швидко описавши велику дугу на тлі нічного полярного неба, вона здійснила посадку — не надто м’яку — на носі «Союзу».

— Вона витягла твого батька! — повідомив командувач.