Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Артеміс кивнув головою і перевірив свій телефон.

— А ти спробуй розшукати матір і Джульєтту, хоч би в який куточок французької Рів’єри вони забилися, — сказав він. — Треба випередити газети — щоб наші рідні дізналися про цю новину від нас.

— Буде зроблено, пане.

— А ще перевір, чи добре замасковано мої рахунки. Зовсім не обов’язково, щоб батько знав, чим саме я займався протягом останніх двох років.

— Гаразд, пане, — усміхнувся Лаккей.

Артеміс ступив кілька кроків у бік шкільних воріт, але раптом обернувся.

— І ще, Лаккею. Я все хотів запитати… Там, в Арктиці…

Хлопець не зміг висловити свого запитання до кінця, одначе вірний тілоохоронець і так здогадався, що мучить юного хазяїна.

— Так, пане Артемісе, — лагідно відповів він. — Ви вчинили правильно. Іншого виходу просто не було.

Артеміс кивнув головою. Він постояв біля воріт, поки «бентлі» зник за поворотом. Із цієї миті його життя зміниться. Відтепер, коли поруч будуть батько й мати, йому доведеться куди обачніше втілювати свої задуми в життя. Так, він у великому боргу перед Чарівним Народом, тож Нижнім Рівням нічого не загрожує з його боку. Поки що не загрожує. А от Мульч Копач — то зовсім інша справа. На світі так багато банків-сейфів, а життя таке коротке.

Кабінет шкільного психолога, школа імені святого Бартлбі

Доктор По не тільки не пішов зі школи, а й навіть, за час Артемісової відсутності, лиш зміцнив свої позиції. Інші його пацієнти страждали від досить простих недуг: хтось не міг дати ради нападам неконтрольованої лютості, хтось смертельно боявся іспитів, ще хтось потерпав через свою надмірну ніяковість. І то все були, звісно, викладачі.

Артеміс зручно вмостився на кушетці, пильнуючи, щоб випадково не відімкнути свого мобільника.

Доктор По кивнув головою на свій комп’ютер.

— Директор Гвіні передав мені вашого електронного листа. Дуже милий текст.

— Мені… соромно за це, — промимрив Артеміс і сам здивувався, відчувши, що йому й справді соромно. Раніше йому зазвичай ніколи не боліло, якщо він робив боляче іншим людям. — Я переживав період заперечення, тому й проектував свої тривоги на вас.

По мало не засміявся.

— Дуже хвацько відчикрижили. Точно за підручником з психології.

— Та знаю, — сказав Артеміс.

Ще б йому не знати! Доктор Ф. Рой Декан Шліппе написав для цього підручника цілий розділ.

Доктор По поклав своє перо, чого досі не робив ніколи.