Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Що ж, дякую всім, — сказав хлопець. — Я маю один план. От тільки вам він видасться трохи екстремістським.

Порушивши арктичне безгоміння, задзеленчав мобільний телефон Михаїла Васікіна. З несподіванки Васікін мало не загримів у люк.

— Да? Що таке? Я зайнятий!

— Это Фаул, — мовив голос бездоганною російською мовою, а тон його був холодніший за полярний лід. — Уже опівночі. Я прийшов.

Михаїл закрутився, озираючи околиці в бінокль.

— Ти прийшов? А куди? Я нікого не бачу.

— Я недалечко.

— Як ти дістав цей номер?

Із динаміка долинув сміх, від якого Васікіну занили пломби в зубах.

— Я маю одного такого знайомого, що знає всі номери.

Михаїл зробив кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися.

— Гроші з тобою?

— Звісно. А де товар?

— Ось він, тут.

Знову цей холодний сміх.

— Я бачу тільки гладкого придурка, малого пацюка й ще когось із мішком на голові. Під тим мішком може ховатися хто завгодно. Я не збираюсь викладати п’ять мільйонів за твого небожа Юрія.

Васікін хутко спустився на кілька щаблів униз і засичав до Камара:

— Фаул нас бачить! Заховайся краще!

Камар забився у дальший куток рубки і зв’язався по рації зі своїми людьми:

— Він тут. Фаул тут. Прочешіть усе довкола!