Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Васікін закашлявся.

— Ти чуєш? — запитав він. — Я точно нажив собі тут якусь болячку. І це через радіацію, кажу тобі.

— Уся ця справа — одна велика дурість, — відповів Камар. — Малому Фаулові всього тринадцять років. Тринадцять! Він же ще пацан. Ну де він візьме п’ять мільйонів? Це просто божевілля!

Васікін підвівся й сів на койці.

— Знаєш, а може, й не зовсім так… Чував я всяке про нього. Подейкують, він має владу над темними силами.

— Над темними силами? То він чаклун? Знаєш що, стара бабо? Піди та засунь свою довбешку в реактор!

— Та ні ж, я правду кажу! Маю знайомого в Інтерполі, так-от у них уже заведено досьє на цього пацана. Уяви собі: тринадцять років, а на нього вже є досьє в Інтерполі! Ось мені тридцять сім, а Інтерпол і гадки не має про моє існування… — В голосі Васікіна звучали виразні нотки розчарування.

— Ну хай там досьє. А до чого тут чари?

— До чого? Мій інтерполівський знайомий божиться, що цього пацана Фаула бачили по всьому світу в один і той самий день. Ба навіть в одну й ту саму годину!

Одначе ці васікінські слова не справили на Камара жодного враження.

— Той твій знайомий — ще більший за тебе пустомолот.

— Ну, хочеш вір, хочеш ні, а я буду радий, якщо вшиюся з цього триклятого човна живий. Байдуже, як — аби вшитись!

Камар насунув хутряну шапку на вуха.

— Гаразд, ходім уже. Пора.

— Нарешті… — зітхнув Васікін.

Із сусідньої каюти вони витягли заручника. Добре знали, що не втече: на одній нозі? Ну, для більшої певності ще мішка на голову… Васікін закинув Фаула-старшого на плече й по трапу виліз у командну рубку.

По рації Камар зв’язався з бійцями прикриття. Понад сто бандюг ховались за зледенілими кущами й кучугурами. Цигарки мерехтіли в пітьмі, мов світлячки.

— Ану загасіть цигарки, йолопи! — просичав він на відкритій частоті. — За хвилину — північ. Фаул може з’явитися будь-якої секунди. І затямте: ніхто не стріляє, поки я не дам команди. А тоді стріляти всім!

Сто цигарок дружно зашипіли, коли їх одночасно кинули в сніг. Сто душ. Дорога, що й казати, операція. Але Бритва пообіцяв їм аж двадцять відсотків від викупу, тож Васікін і Камар не поскупились і найняли найдобірнішу братву.

Хоч би звідки з’явився малий Фаул, він потрапить під щільний перехресний вогонь. Для нього і його батечка єдиний вихід — неминуча загибель, тоді як Камарові й Васікіну ніщо не загрожує за сталлю командної рубки.