Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— …Таке скажеш, О’Гире! Невже ти гадаєш, що я заварив усю цю кашу, аби ділитися владою бодай з кимось? О ні! Щойно ця крутиголовка розв’яжеться, як з Опал Кобой станеться трагічний нещасливий випадок — а то й кілька трагічних нещасливих випадків.

Піксіне обличчя вмить зблідло.

— Ти! — вереснула вона.

— Це підступи ворогів! — запротестував Дрюк. — Вони намагаються налаштувати нас одне проти одного.

Але, хоч його язик і брехав, очі промовляли щиру правду.

Усі піксі, попри невеличкі розміри, вирізняються страшенною злостивістю. Спочатку вони довго-довго терплять, а тоді я-ак вибухнуть! І Опал Кобой саме вибухнула, інакше й не скажеш. Поклавши пальчики на пульт управління, вона послала своє крісло в круте піке.

Дрюк, не вагаючись, двічі пальнув по кріслу, але товсте бильце надійно захистило піксі-літунку.

Опал Кобой летіла просто на свого колишнього спільника. Коли потворний ельф підніс руки, щоб захиститися від удару, Артеміс зісковзнув на підлогу. Дрюку Глодову поталанило куди менше. Кінець поручня крісла підчепив його за пояс, а та шалена кицька-піксі натисла кнопку підйому і злетіла до самої стелі. Крісло з двома змовниками хаотично заметалося по залі, відскакуючи від стін, аж поки з тріскотом улетіло просто у відчинений люк плазмової труби.

Тут знову Дрюкові не поталанило, бо ж плазма якраз була активна. І, як на те, він сам же її й активував. Але Дрюк не встиг відчути всю іронію цієї ситуації, бо мільйони радіоактивних ниток умить просмажили його наскрізь.

Ну, а лиходійці-піксі пощастило. Коли крісло вдарилося об трубу, її викинуло на підлогу. Опал лежала на гумових плитках і стогнала від болю.

Лаккей кинувся вперед іще до того, як Дрюк приземлився. Він схопив Артеміса й почав крутити-вертіти його на всі боки, щоб упевнитися, чи той не поранений. Але тілоохоронець виявив лише кілька подряпин. Неглибоких. Нічого такого, чому б не дали ради ельфійські зцілющі чари.

Тим часом Холлі перевірила стан Опал Кобой.

— Вона при тямі? — запитав командувач.

Повіки Опал засіпались. Ось піксі розплющила очі. Але Холлі тут-таки їх їй і закрила — різким ударом у міжбрів’я.

— Уже ні, — невинним голосом відповіла капітан Куць. — Вимкнулась.

Корчеві досить було одного погляду на Дрюка, щоб переконатися: не варто перевіряти, чи живий, коли й так видно, що мертвий. Можливо, так воно й краще склалося для нещасного? Бо Дрюку Глодову, коли б той лишився живий, світило б двохсотлітнє перебування на Вийвовку.

Тут Артеміс запримітив якийсь порух біля дверей. То був Мульч. Гном усміхався й махав рукою. Ага, то він так прощався — нагадував Джуліусові про дводенну відстрочку, на випадок, якщо командувач забув. А тоді гном показав на прикріплений до стіни синій балон і зник.

— Лаккею! — з останніх сил прохрипів Артеміс. — Хай хто-небудь добряче обіллє мене піною. А потім, може, ми нарешті вирушимо до Мурманська?

— Облити вас піною? — не зрозумів Лаккей. — Якою піною? Навіщо?

Холлі зняла зі стіни протирадіаційний балон і сіпнула за запобіжник.