Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Жодної відповіді. А що, коли це пастка? Чи можливо, що він, Артеміс Фаул, піймається на таку древню хитрість? Цілком можливо, чом би й ні? Але, хоч як це дивно, він відчував якийсь зв’язок із цим дивним кошлатим створінням і не міг покинути його в біді, хоча логіка закликала вчинити навпаки. Цей зв’язок він відчув ще в Лос-Анджелесі… Артеміс здригнувся. Відколи видужала його мати, він дедалі частіше виявляв слабкість.

Хлопець заліз в опору й поповз до світляної плями вгорі. Сморід стояв жахливий. Його мокасини можна було хоч зараз викинути, а форменому піджакові школи імені святого Бартлбі вже жодна хімчистка не допоможе. Ну, Мульче, якщо ти прикидаєшся, то начувайся…

Вилізши з опори, Артеміс побачив Мульча, що корчився на підлозі. Гномове обличчя спотворив нестерпний біль.

— Що таке? — запитав хлопець, скидаючи шолома й опускаючись біля гнома навколішки.

— Кишки засмітились, — прохрипів Мульч. Рясний піт стікав по його бороді. — Потрапило щось тверде. Ніяк не можу перетравити.

— Чим я можу тобі допомогти? — запитав Артеміс, намагаючись не уявляти, чого може попрохати від нього Мульч.

— Мій лівий черевик… Стягни його.

— Твій черевик? Ти хочеш, щоб я його стягнув?

— Так! — завив гном, і все його тіло звела страшна судома. — Стягни!

Артеміс не зміг стримати полегшеного зітхання. Він боявся куди страшнішого. Поклавши гномову ногу собі на коліна, хлопець почав сіпати за альпіністський черевик.

— Класні черевики, — зазначив він.

— «Родео Драйв», — видихнув Мульч. — Швидше, благаю тебе!

— Вибач, я зараз.

Під черевиком виявилась далеко не така шикарна шкарпетка, зацерована і з дірками на пальцях.

— Мізинець, — вимовив Мульч, заплющивши очі від болю.

— Що мізинець?

— Стисни суглоб. Сильно.

Стиснути суглоб? Це щось із галузі рефлексотерапії? Кожній частині організму відповідає певна ділянка на ступні, яка відіграє роль такої собі клавіатури для тіла. На Сході рефлексотерапію практикують ось уже хтозна-скільки віків…

— Добре, добре. Якщо ти наполягаєш.

Артеміс затис волохатого Мульчевого мізинця між великим і вказівним пальцями. Але що це? Уява його так розігралася? Чи й справді волосся розступилось, мовби допомагаючи йому вхопитись якнайзручніше?