Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— Тоді все, — сказав Агустін. — Salud, lngles. Тютюн у тебе є?

— Курити не можна. Дуже близько.

— Я не курити. Тільки потримаю цигарку в роті. Закурю потім.

Роберт Джордан простяг йому пачку, і Агустін узяв три цигарки і заткнув за піднятий козирок своєї пласкої чабанської шапки. Тоді розставив ніжки кулемета між дрібних сосонок і почав навпомацки розбирати свою поклажу й розкладати все так, щоб було напохваті.

— Nada mas, — сказав він. — Більше нічого.

Ансельмо й Роберт Джордан покинули його там і вернулися до своїх рюкзаків.

— Де б їх нам поставити? — пошепки мовив Роберт Джордан.

— Мабуть, тут. А ти певен, що поцілиш звідси вартового з маленької mdquina?

— Це те саме місце, де ми лежали того дня?

— Те саме дерево, — сказав Ансельмо так тихо, що Джордан ледве почув його й здогадався, що старий говорить, не ворушачи губами, як тоді, першого дня. — Я надстругав ножем.

Роберта Джордана знову охопило таке почуття, ніби все це вже було раніше, але тепер воно виникло просто тому, що він повторив своє власне запитання, а старий свою відповідь. Так само було, коли Агустін запитав Роберта Джордана про вартових, хоч і знав уже відповідь наперед.

Звідси близько. Навіть надто близько, — шепнув він. — Але світло падатиме з-за спини. Це дуже добре місце.

— Ну, тоді я піду на той бік і заляжу навпроти тієї будки,— сказав Ансельмо. А потім додав: — Ти мені вибач, Inglés. Але щоб не було помилки. Раптом я нетямущий.

— Що? — дуже тихо, наче зітхання.

— Ти скажи ще раз, щоб я знав точно.

— Щойно я вистрілю, ти теж стріляй. Коли вб'єш свого, біжи до мене. Рюкзаки будуть зі мною, і ти поможеш мені закласти заряди. Робитимеш усе, як я. Якщо зі мною щось станеться, зробиш усе сам так, як я тобі показував. Не квапся, роби все як треба, забивай ті дерев'яні клинці глибоко, гранати прив'язуй міцно.

— Мені все ясно, — сказав Ансельмо. — Я все запам'ятав. Тепер піду. Ти заховайся добре, Inglés, як почне світати.

— Перш ніж стріляти, — сказав Роберт Джордан, — перепочинь і цілься напевне. Не дивися на нього як на людину, а тільки як на ціль, de acuerdo? [129] Бери на мушку не цілого, а якусь певну точку. Цілься в живіт, якщо він стоятиме обличчям до тебе. Якщо стоятиме спиною — цілься в спину. Слухай, старий, якщо він сидітиме, то, тільки-но я почну стріляти, він підхопиться, перше ніж побігти чи пригнутися до землі. Отоді й стріляй. А якщо він не підхопиться, стріляй відразу. Не чекай. Тільки бий напевно. Підійди кроків на п'ятдесят. Ти ж мисливець. Для тебе тут нема нічого важкого.

— Я зроблю, як ти наказуєш, — сказав Ансельмо.

— Гаразд. Я так наказую, — мовив Роберт Джордан.