TextBook — Ще цілий загін. Вони їхали туди.
— Ти послухай, що там коїться, — мовила Пілар. — Poble, poble Глухий.
Вони прислухалися до стрілянини.
— Прімітіво хотів піти туди, — сказав Джордан.
— Ти що, з глузду з'їхав? — сказала Пілар пласковидому чоловікові.— І звідки в нас береться стільки locos? [98]
— Я хочу врятувати їх.
— Que va, — сказала Пілар. — Ще один мрійник. Гадаєш, тобі надто довго доведеться чекати смерті тут, на місці?
Роберт Джордан подивився на неї, на її важке, смагляве, вилицювате, як в індіанки, обличчя, широко розставлені чорні очі й розтягнутий у гіркій посмішці рот із важкою верхньою
— Поводься, як чоловік, — сказала вона Прімітіво. — Як дорослий чоловік. В тебе вже он сивина.
— Не кепкуй з мене, — похмуро відповів Прімітіво. — Хто має хоч трохи почуттів і уяви…
— Той повинен навчитися володіти ними, — сказала Пілар. — Ти й з нами довго не проживеш. І не треба тобі шукати смерті з чужими. А щодо уяви, то в цигана її вистачить на всіх. Яку байку він мені оце розповів!
— Якби ти сама все бачила, то байкою не назвала б, — сказав Прімітіво. — Нам тут було не до сміху.
— Que va, — сказала Пілар. — Ну, під'їхали кілька вершників і поїхали собі далі. А ви вже удаєте з себе героїв. А все тому, що ми засиділися на одному місці.
— А те, що зараз діється в Сордо, — це теж смішно? — спитав Прімітіво, цього разу зневажливо. Видно було, яких мук завдає йому кожне відлуння пострілів, що долинало з вітром, і як йому хотілося або піти туди, або щоб Пілар забралася геть і дала йому спокій.
— Ну що ж, — відповіла Пілар. — Що сталося, те сталося. І нічого рюмсати над чужим горем.
— Іди ти знаєш куди! — вилаявся Прімітіво. — Бувають же жінки такі дурні й такі брутальні, що просто несила їх терпіти.
— Ну, як у кого в штанях нема сили, то мусить же вона бути хоч у спідниці! — сказала Пілар. — Звідси все одно нічого не видно, то я вже піду.
І тут Роберт Джордан почув високо вгорі гуркіт літака. Він підвів голову, і йому здалося, що він упізнав той самий розвідувальний літак, який бачив раніше. Тепер літак, мабуть, повертався з фронту й летів у напрямку гірського пасма, де фашисти атакували Ель Сордо.
— Ось він, лиховісний птах, — сказала Пілар. — Чи з нього видно, що там діється?
— Авжеж, — сказав Роберт Джордан. — Якщо тільки пілот не сліпий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПО КОМУ ПОДЗВІН“ на сторінці 213. Приємного читання.