Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— Ти bicho raro [61],— сказав йому Роберт Джордан, не бажаючи втрачати цієї нагоди, не бажаючи відступати вдруге; йому здавалося, що все це вже колись було, що коло замкнулося і він ніби повторює щось прочитане в книжці чи побачене уві сні.

— Так, я підлий, — сказав Пабло. — Дуже підлий і дуже п'яний. За твоє здоров'я, Ingles. — Він занурив кухоль у миску з вином і підніс його. — Salud!

Так, він підлий, подумав Роберт Джордан, і хитрий, і зовсім не простак. Він дихав так гучно, що вже не чув, як сичать дрова у вогнищі.

— За твоє здоров'я, — сказав Роберт Джордан і зачерпнув вина з миски. У них тут без тостів і зрада — не зрада, подумав він. — Отже, вип'ємо. Salud, — сказав він. — Salud і ще раз salud. — Я тобі покажу salud, подумав він. Salud, ах ти ж salud!

— Доне Роберто, — важко вимовив Пабло.

— Доне Пабло, — підхопив Роберт Джордан.

— Ти не професор, — сказав Пабло, — бо в тебе нема бороди. А щоб здихатися мене, ти мусиш мене вбити, а на це тобі під спідницею сили забракне.

Він дивився на Роберта Джордана, так міцно стуливши губи, що вони здавалися вузенькою рискою. Рот, як у риби, подумав Роберт Джордан. І голова у нього кругла, він схожий на тих риб-їжаків, що ковтають повітря, коли їх витягають із води, і надимаються кулею.

— Salud, Пабло, — сказав Роберт Джордан, підніс кухоль до уст і надпив трохи. — Ти мене багато чого навчив.

— Виходить, я вчу професора, — кивнув головою Пабло. — Ми з тобою будемо друзями, доне Роберто.

— Ми й так друзі,— відповів Роберт Джордан.

— Але тепер ми будемо добрими друзями.

— Ми й так добрі друзі.

— Я краще піду звідси, — сказав Агустін. — Кажуть, ніби людина мусить з'їсти в своєму житті цілу тонну цього добра, ало мені вже й так по двадцять п’ять фунтів у кожному вусі засіло.

— А ти чого казишся, negro? [62] — сказав йому Пабло. — Тобі не подобається, що ми заприятелювали з доном Роберто?

— Ти там обережніше щодо negro. — Агустін підійшов до Пабло і зупинився перед ким, опустивши руки.

— Так тебе звуть усі.

— Тільки не ти.

— Ну, то Ыапсо…[63]

— І так не дозволю.