Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

CHE TI DICE LA PATRIA?[76]

Дорога через перевал була тверда, гладенька і о цій вранішній порі ще не закурена. Нижче видніли пагорби порослі дубами й каштанами, а ще далі внизу розкинулося море. З другого боку височіли засніжені гори.

Ми з'їжджали з перевалу лісистим схилом. Обіч дороги лежали купами мішки з вугіллям, а між деревами ми бачили хижки вуглярів. Була неділя; дорога, в'ючись то вгору, то вниз, спускалася чимдалі нижче від перевалу й бігла через низькорослий ліс і через села.

За околицями сіл були виноградники, вже поруділі, з грубими, шкарубкими лозами. Будиночки в селах стояли побілені, а на вулицях по-святковому зодягнені чоловіки грали в кеглі. Коло деяких будиночків росли груші, і їхні віти, впираючись у білі стіни, скидалися на канделябри. Влітку дерева обприскували, і на стінах будиночків лишилися блакитно-зеленкуваті, з металевим полиском плями. Навколо сіл були невеликі ділянки, розчищені під виноград, а далі починався ліс.

В одному селі, за двадцять кілометрів від Спеції, на майдані юрмилися люди, і якийсь молодик з валізою підійшов до нашої машини й попросив довезти його до Спеції.

— У нас тільки два місця, і обоє зайняті,— відказав я. Ми їхали старим двомісним «фордом».

— Я поїду на приступці.

— Вам буде незручно.

— Дарма. Мені конче потрібно до Спеції.

— Візьмемо його? — спитав я Гая.

— Схоже на те, що він не відчепиться, — мовив Гай.

Молодик просунув у віконце якийсь пакунок.

— Покладіть це в машині,— сказав він.

Тим часом двоє чоловіків прив'язали його валізу позаду, над нашими. Він потиснув руки всім, хто був на майдані, пояснив, що для фашиста, та ще й такого звиклого до переїздів, як він, незручності нічого не важать, а тоді став на приступку з лівого боку і, засунувши праву руку в спущене віконце, вхопився за раму зсередини.

— Можна рушати, — мовив він.

Люди на майдані замахали йому руками. Вільною рукою він помахав їм у відповідь.

— Що він сказав? — запитав мене Гай.

— Що можна рушати.

— Ти диви який, га?

Дорога йшла понад річкою. За річкою були гори. Сонце розтоплювало паморозь на траві. Ранок був ясний, і крізь відхилений вітровий щиток до машини линуло холодне повітря.