Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

— Хто там?

— Тут хтось хоче вас бачити, містере Андресон, — сказала жінка.

— Це я, Нік Адамс.

— Заходь.

Нік відчинив двері й увійшов до кімнати. Оле Андресон лежав на ліжку зовсім одягнений. Колишній боксер важкої ваги, він ледве вміщався на тому ліжку. Під головою в нього було дві подушки. На Ніка він і не глянув.

— Що таке? — спитав він.

— Я був у їдальні Генрі,— сказав Нік, — коли зайшли якісь двоє, зв'язали мене й кухаря і казали, що хочуть вас убити.

Він відчував, що розповідь його звучить безглуздо. Оле Андресон не сказав нічого.

— Вони завели нас до кухні,— провадив далі Нік. — Хотіли вас застрелити, коли ви прийдете обідати.

Оле Андресон дивився на стіну й мовчав.

— То Джордж подумав, що мені слід піти сказати вам про це.

— Нічим не можу цьому зарадити, — мовив Оле Андресон.

— Я розкажу вам, які вони з себе.

— Не хочу я знати, які вони з себе, — мовив Оле Андресон. — Він дивився на стіну. — А за те, що прийшов сказати, дякую.

Та чого там.

Нік подивився на дебелого чолов'ягу на ліжку.

— Хочете, я піду розкажу в поліції?

— Ні,— відповів Оле Андресон. — Це нічого не допоможе.

— Я міг би що-небудь для вас зробити?

— Ні. Нічого тут не вдієш.