Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

— Ходімо, Роберте, — сказав Білл.

— Чого ви волочитеся за нею?

Білл підвівся й узяв Кона під руку

— Не йдіть, — сказав Майкл. — Роберт Кон хоче поставити нам пляшку.

Білл пішов з Коном. Обличчя в Кона було землисте. А Майкл не вгавав. Я мовчки сидів і слухав. Брет сердито кривилася.

— Ану, Майкле, — урвала вона його, — перестань клеїти дурня. Я цим не хочу сказати, що він не має рації,— обернулася вона до мене.

Майкл відразу заговорив спокійним тоном. Тепер це була розмова між друзями.

— Я зовсім не такий п'яний, як вам здається, — мовив він.

— Знаю, — сказала Брет.

— Ми всі під чаркою, — сказав я.

— Я казав тільки те, що думаю.

— Але так, що вуха в'януть, — засміялася Брет.

— Ні, він таки йолоп. Приїздить непроханий у Сан-Себастьян, і там — куди Брет, туди й він, і весь час пасе її очима. Хто ж таке витримає?

— Він справді поводився вкрай погано, — сказала Брет.

— Завваж, Брет заводила собі коханців і раніше. Вона від мене нічого не приховує. Вона давала мені листи цього Кона, але я не захотів їх читати.

— Ах, як благородно!

— Ні, ти слухай, Джейку. Брет мала коханців і раніше. Але — не євреїв, і жоден не ходив потім за нею назирці.

— Всі вони гарні хлопці,— сказала Брет. — Тільки навіщо все це пережовувати? Ми з Майклом розуміємо одне одного.

— Вона давала мені листи Роберта Кона. Але я не захотів їх читати.

— Любий, ти нічиїх листів не захотів би читати. Ти й моїх не читав би.