Розділ «ЗА НАШОГО ЧАСУ КНИГА ОПОВІДАНЬ»

— Сцену зробила?

— Ні, обійшлося без сцени.

— То як тобі тепер?

— Ой, іди собі, Білле! Іди погуляй трохи.

Білл вибрав у кошику бутерброд і пішов поглянути на вудки.

IV

День випав страшенно спекотний. Ми поставили поперек мосту пречудову перепону. Просто-таки досконалу. Величезні старовинні ковані грати з парадного під'їзду якогось будинку. Такі важенні, що й з місця не зрушити, проте стріляти крізь них добре, а ті мусили б перелазити верхом. Вийшло ну просто щось надзвичайне. Ті пробували перелізти, і ми збивали їх за сорок ярдів. Вони кидалися штурмувати її, а потім виходили самі офіцери й намагалися щось вдіяти. То була просто-таки нездоланна перепона. їхні офіцери показали себе чудово. Ми страшенно шкодували, коли дізналися, що фланг прорвано і нам треба відступити.

ТРИДЕННА БУРЯ

Коли Нік звернув на дорогу, що вела нагору через сад, дощ перестав. Садовину було вже зібрано, і осінній вітер повівав між голими деревами. Нік зупинився й підняв при дорозі яблуко, що вилискувало мокрими боками в поруділій траві. Він поклав яблуко в кишеню своєї картатої куртки.

Із саду дорога вела далі, на вершину пагорба. Там стояв будиночок, на веранді якого було порожньо, а з комина йшов дим. Позаду був гараж, курник і підлісок, що густим живоплотом відгороджував подвір'я від лісу. Нік подивився далі, туди, де вітер розгойдував високі дерева. То була перша осіння буря.

Коли Нік переходив галявину за садом, двері будиночка відчинились і з них вийшов Білл. Він стояв на веранді, чекаючи Ніка.

— Здоров, Вімідже, — мовив він.

— Привіт, Білле, — відказав Нік, піднімаючись східцями на веранду.

Вони стали поряд, видивляючись на околицю: вниз понад і садом, понад полями за дорогою та порослим деревами мисом, — аж ген на озеро. Вітер дув просто вподовж озера. Було видно хвилі прибою на березі мису Десята Миля.

— Оце дме, — сказав Нік.

— Тепер три дні так буде, — докинув Білл.

— Твій батько вдома? — спитав Нік.

— Нема. Пішов десь із рушницею. Заходь.

Нік зайшов до кімнати. В каміні палахкотіло полум'я. Воно аж гуло од вітру. Білл зачинив двері.

— Випити хочеш? — спитав він.