Спін

Літо пройшло у чеканні. ESA підняла ряд орбітальних телескопів і інтерферометрів наступного покоління, і отримала дані, які тепер були докладніші і краще очищені від шумів, ніж у минулому році. До вересня в кожному офісі Перигелію був поставлений монітор з високою роздільною здатністю, як свідоцтво нашого успіху. Я прикрасив ним приймальню. Це було кольорове зображення з Марсу, де показували Олімп в шапці інею чи льоду і шрами зі свіжими дренажними каналами, по яких тік туман, як вода по долині Маринера, і зелені капіляри, що звивалися по морю Лакуса. На південному високогір’ї Землі Сирен ще була пустка, але кратери в цьому регіоні зникли через більш вологий і вітряний клімат.

Вміст кисню в атмосфері то піднімався то опускався протягом декількох місяців, так як відбувалося заселення Марса аеробними організмами, що генерували його, але до грудня тиск перевищив двадцять мілібар і стабілізувався. У потенційно хаотичній суміші відбувалося збільшення викидів парникових газів, нестійкий гідрологічний цикл, і утворювалися нові петлі біогеохімічного зворотного зв’язку, Марс був готовий перейти до власного саморегулювання.

Цей ряд успіхів добре вплинув на Джейсона. Він залишався в ремісії і був щасливий і зайнятий Марсом. Якщо йому щось і не сподобалося, то це його утвердження в якості діючого генія перигелійського бомонду, або, принаймні, його наукової знаменитості, - він тримав Марс у руках, як дитину. Це була більше справа рук Еда, ніж Джейсона: Ед знав, що публіка хотіла, щоби Перигелій мав людське обличчя, молоде, розумне, але не відлякуюче, і він підштовхував Джейса перед камери ще з часів, коли Перигелій був аерокосмічною лобістською групою. Джейс з цим мирився, він був ніби хороший і слухняний пацієнт, який міг все пояснити, в міру фотогенічний, але він ненавидів цей процес і завжди виходив з кімнати, щоб не бачити себе по телевізору.

Це був також рік перших безпілотних НЕП-рейсів, яким Джейс приділяв особливу увагу. Адже це були автомобілі, які перевозитимуть людей на Марс, і на відміну від порівняно простих носіїв мікроорганізмів і насіння, НЕП-кораблі мали досконалішу технологію. Кораблі отримали “ядерно- електричну силову установку”: мініатюрні ядерні реактори для живлення іонних двигунів були значно потужніші, ніж ті, на яких летіли насіннєві судна, і досить потужні для того, щоб нести чимале корисне навантаження. Але для виведення цих левіафанів на орбіту потрібні були прискорювачі (які колись випробовувалися NASA), такі величезні, що Джейсон називав це «героїчним машинобудуванням”, і коштували вони теж героїчно дорого. Витрати почали шокувати навіть частину підтримуючого проект Конгресу, але потік помітних успіхів дозволив утримати позиції. Джейсон був стурбований тим, що навіть одного помітного провалу буде досить, щоб усунути цю невелику перевагу.

Невдовзі, після Нового року, НЕП провів випробування нового транспортного засобу, і отримав пакет тестових даних, що вказували на іншу орбіту. Були пальці, що вказували на це у виступах на Капітолійському пагорбі на чолі з тусовкою фіскальних ультраконсерваторів, що представляли лобі без істотних аерокосмічних інвестицій, але друзі Еда в Конгресі відкинули закиди і повторне успішне випробування через тиждень поховало суперечки. Тим не менше, як казав Джейсон, ми ледве уникли кулі.

Діана слідкувала за дебатами, але вважала їх тривіальними. “Про що Джейсу потрібно турбуватися, - сказала вона, - це не про Марс, а про те, як до проекту відносяться у світі. Поки що все добре, і преса вас підтримує, чи не так? Як фанатики, всі ми хочемо щось, щоб заспокоїло нашу, - я не впевнена, як це назвати, - потенцію людської раси. Але ейфорія зникне рано чи пізно, і в той же час люди стануть надзвичайно підкованими знаннями про природу Спіна.”

“Хіба це погано?”

“Якщо проект для Марса не вдасться або не виправдає очікувань, так. Не тільки тому, що люди будуть розчаровані. Вони дивляться на трансформацію цілої планети, і уявляють це як противагу Спіну. Силою людського розуму, я маю на увазі. Спін не тільки якесь абстрактне явище, - ви, хлопці, змусили людей дивитися звіру в очі, і це добре для вас, але якщо ваш проект піде не так, як ви гадаєте, мужність полишить їх, і тоді вам стане непереливки, тому що вони не пробачать вам. І вони не будуть любити вас за невдачу, Тайлер, тому що вона залишить їх ще більше наляканими, ніж вони були до цього”.

У відповідь я процитував їй віршик Хаусмана, який вона колись давно цитувала мені і який я запам’ятав:

немовля не знає

що воно з’їдене ведмедем.

Немовля починає розуміти це, - сказала вона на це, - але можливо це наверне людей до Скорботи.”

Може й так. У ті ночі, коли я не міг спати, я думав про гіпотетиків, - хто або що вони були. Був дійсним тільки один очевидний факт: вони не просто були здатні огорнути Землю в цю дивну мембрану, вони були поза нашим впливом, регулюючи клімат планети і проходження часу уже майже два мільярди років.

Ніхто з людей не міг би бути таким терплячим.

Лікар-невролог Джейсона заохотив мене до ознайомлення з неврологічними дослідженнями, опублікуваними у цю зиму. Дослідники з Корнельського університету виявили генетичний маркер для стійких (які не піддавалися лікуванню) форм склерозу. Невролог - добродушний, товстий флоридець на ім’я Девід Мальштейн дослідив профіль ДНК Джейсона і знайшов у ньому підозрілу послідовність. Я запитав його, що це означає.

- Це означає, що ми можемо адаптувати його лікування більш конкретно. Це також означає, що ми ніколи не зможемо досягнути стану постійної ремісії, як для типового склерозного пацієнта.

- Але ж він знаходиться у стані ремісії протягом більшої частини року тому. Хіба це не довгостроково?

- Його симптоми знаходяться під контролем, от і все. Хвороба спалює його, як вогонь у вугільному пласті. Прийде час, коли ми не зможемо компенсувати втрати.

- Точка неповернення.

- Можна сказати й так.