Спін

- Я можу подбати про себе сам.

- Ні, якщо лихоманка активна.

- Тоді це справа удачі і вибору часу. Ти плануєш кудись поїхати?

- Тільки звичайні поїздки. Але я маю на увазі, в разі надзвичайної ситуації. Або якщо я не зможу повернутися в кімнату через якусь затримку.

- Що за надзвичайна ситуація?

Вона знизала плечима.

- Це гіпотетично, - сказала вона таким тоном, що я припустив, що це було далеко не так.

Але я не захотів тиснути на неї. Адже не було нічого, що я міг зробити, щоб поліпшити ситуацію, крім співпраці.

Я почав другий тиждень лікування, наближаючись до кризи. Марсіанський наркотик скупчився до деякого критичного рівня в моїй крові і тканинах. Навіть тоді, коли лихоманка спадала, я відчував дезорієнтацію і замішання. Чисто фізичні побічні ефекти теж були невеселі. Біль у суглобах. Жовтяниця. Висипка, якщо під нею розуміти, що шкіра лущиться, шар за шаром, роблячи тіло майже оголеним, як відкрита рана. В деякі ночі я спав протягом чотирьох або п’яти годин, - пять був мій рекорд, я думаю, - і прокидався в суспензії з лупи, яку Діана прибирала з ліжка разом з простирадлом, а я переходив тимчасово на стільчик для сидіння.

Я зневірювався навіть у мої найсвітліші хвилини. Хоча те, що я відчував, мало чисто галлюцинаторну ясність, це був світ підвищеної яскравості і гіперболізованих почуттів, слова і видіння чіплялися одне за інше як зубчасті шестерінки в редукторі.

Погано для мене. Можливо, ще гірше для Діани, яка повинна була дбати про мене, поки я був у несвідомому стані. У певному сенсі вона повертала борг. Я був з нею, коли вона переживала таку ж фазу ломки багато років тому.

Більшість ночей вона спала поруч зі мною, хоча я не знаю, як вона витримувала це. Вона обережно трималася на деякій відстані, тільки одного разу тиск бавовняної ковдри був досить болючим, щоб змусити мене прокинутися, але майже підсвідоме відчуття її присутності було заспокійливим.

У найгірші ночі, коли в моїй лихоманці я вигинався і молотив руками, і міг зробити їй боляче, вона згорталася калачиком на квітчастому дивані з боку балконних дверей.

Вона не любила багато говорити про свої поїздки в Паданг. Я приблизно знав, що вона там робить: встановлює зв’язки з людьми з грошима і вантажними майстрами, і пропонує ціни з варіантами транзиту через Арку. Небезпечна робота. Якщо щось і змушувало мене відчувати себе гірше, ніж вплив препарату, то це дивитися, як Діана виходить у двері в потенційно небезпечний світ Азії, як у банку Мейса, захищена від половини світу лише власною великою мужністю.

Але навіть такий нестерпний ризик був кращий, ніж бути спійманим.

Вони, - під “вони” я маю на увазі агентів адміністрації Чайкіна або їх союзників в Джакарті, - були зацікавлені у нас в силу ряду причин. Через препарат, звичайно, і ще більш важливі кілька цифрових копій марсіанських архівів, які ми мали. І вони б дуже охоче допитали нас про останні години Джейсона: я був свідком його монологу і записав все, що він розповідав про характер гіпотетиків і Спін, - знання, якими володів тільки Джейсон.

Я спав, але прокинувся, коли вона пішла.

Я провів мабуть з годину, спостерігаючи за рухом штор на балконі, і зміною кута сонячного світла на видимій нозі Арки, мріючи про Сейшели.

Ви були на Сейшелах? І я ні. Це працює в моїй голові старий документальний PBS, який я колись бачив. Сейшельські острови, - це тропічні острови, де живуть черепахи, росте сейшельська пальма і літають десятки різновидів рідкісних птахів. У геологічному розрізі це все, що залишилося від стародавнього континенту, що колись зв’язував Азію та Південну Америку, задовго до еволюції сучасної людини.

Мрії, якось сказала Діана, це метафори, тільки дикі. Тому я мріяв про Сейшельські острови (я уявляв собі їх так, як вона говорила мені), тому що я відчував себе островом, древнім, майже вимерлим.