Спін

- Не бери в голову. Я вважаю, що трохи свіжого повітря буде кращим варіантом, ніж слухати його скарги.

Отже ми схопили наші куртки, вийшли з підвалу у коридор і попрямували до задніх дверей.

Великий Будинок був не настільки грандіозний, як припускав його нікнейм, але все таки більший за середньостатистичний, який могли дозволити собі люди з рівнем доходів вище середнього по містах і селах у цьому регіоні. Великий простір доглянутих газонів далі поступався природному сосновому лісу, що межував з помірно забрудненим струмком. Джейсон вибрав місце для спостерігання зорепаду на півдорозі між будинком і лісом, на газоні.

Жовтень був приємним до вчорашнього дня, коли холодний фронт зламав перебіг бабиного літа. Діана зробила вигляд, що їй холодно, тремтячи і обіймаючи свої ребра, але це було більше для того, щоб покарати Джейсона. Нічне повітря було просто свіжим, що не було неприємно. Небо було кришталево чистим і трава була досить сухою, хоча під ранок знову міг бути мороз. Не було Місяця і жодної хмаринки. Великий Будинок був освітлений, як пароплав на Міссісіпі, і кидав гарячі жовті погляди на галявини поблизу нього, але ми з досвіду знали, що такими ночами, як ця, варто стати в тінь дерева, як його світло зникає абсолютно, ніби ти впав у чорну діру.

Джейсон ліг на спину і направив бінокль на зоряне небо.

Я сидів, схрестивши ноги, поруч з Діаною і дивився, як вона вийняла з кишені сигарету, ймовірно, вкрадену у матері. (Керол Лайтон, кардіолог і номінальний екс-курець, зберігала пачки сигарет в комоді, в кабінеті, в кухонному столі. Мені про це сказала моя матір.) Діана взяла сигарету до губ і прикурила, - напівпрозоре червоне полум’я на мить стало яскравішим за все навколо, - і видихнула струмінь диму, який швидко сховався у темряві.

Вона спіймала мій погляд.

- Хочеш затягнутися?

- Йому дванадцять років, - сказав Джейсон. - І у нього достатньо своїх проблем. Він не потребує ще й раку легенів.

- Звичайно, - сказав я. У той момент це було справою честі.

Діана, забавляючись, передала мені сигарету. Я обережно вдихнув і примудрився не задихнутися. Вона взяла сигарету назад.

- Не захоплюйся.

- Тайлер, - сказав Джейсон, - ти знаєш що-небудь про зірки?

Я ковтнув повні легені холодного, чистого повітря.

- Звичайно, я їх запалюю.

- Я маю на увазі не те, що ти дізнаєшся з читання книг у м’якій обкладинці. Чи можеш ти назвати яку-небудь зірку?

Я почервонів, але сподівався, що вже було досить темно, і він не побачить.

- Арктур, - сказав я. - Альфа Центавра. Сіріус. Полярна…

- Яку саме з них, - запитав Джейсон, - де рідний дім клінгонів?

- Не будь скупим, - сказала Діана.