Спін

Джейсон, у свої тринадцять років, був не тільки страшенно розумний, але, не будучи фізично міцним на вигляд, був рухливим і успішно займався легкою атлетикою. Він був майже шести футів зросту уже тоді, худий, з непропорційними рисами обличчя і однобокою, але щирою посмішкою. У ті дні він мав біляве волосся і виглядав жилавим.

Діана була на п’ять дюймів нижче, виглядала повнішою тільки в порівнянні зі своїм братом, і мала темнішу шкіру. Її обличчя було чистим, за винятком веснянок, які оточували очі і надавали її погляду дещо кумедного вигляду: - Це моя маска єнота, - говорила вона. Що мені подобалося у Діані найбільше, - я вже досяг того віку, коли такі деталі були ще не дуже зрозумілими, але вже не можна було заперечувати їх значення, - це була її посмішка. Вона рідко, але чудово і виразно посміхалася. Вона була переконана, що її зуби були надто помітними (вона була неправою), і взяла звичку закривати рот, коли сміялася. Я любив її смішити, але через її посмішку, яку я таємно жадав бачити.

Минулого тижня батько Джейсона подарував йому дорогий астрономічний бінокль. Він знайомився з ними весь вечір, вивчаючи здалеку рекламний плакат, який запрошував до подорожей у телевізорі, роблячи вигляд, що шпигує за Канкуном з передмість Вашингтона, поки, нарешті, не встав і не сказав:

- Ми повинні піти подивитися на небо.

- Ні, - швидко відповіла Діана. - Там холодно.

- Це зрозуміло. Але це перша ясна ніч на цьому тижні. І це тільки холод.

- На дорозі сьогодні вранці був лід.

- Зараз морозу немає, - заперечив він.

- Буде після півночі.

- Зараз вечір.

- Ми не повинні залишати підвал.

- Ми не повинні заважати вечіркам. Ніхто не забороняв нам виходити на вулицю. Ніхто нас не побачить, ти просто боїшся попастися.

- Я не боюся попастися.

- Тоді чого ти боїшся?

- Слухати твоє базікання, поки мої ноги будуть мерзнути.

Джейсон повернувся до мене.

- Як ти, Тайлер? Хочеш побачити небо зблизька?

Близнюки часто запрошували мене розсудити їх аргументи, до мого небажання. Це була подібна пропозиція. Якби я став заодно з Джейсоном, я міг відчужити Діану; але якщо я буду занадто часто обстоювати за Діану, це виглядатиме… ну, це було очевидно. Тому я сказав:

- Я не знаю Джейс. Надворі досить холодно…

Але Діана була не з тих, хто дозволяє рибі зірватися з гачка. Вона поклала руку мені на плече і сказала: